Петиція депутатів парламенту Великобританії до Ліґи Націй у справі переслідувань Українського населення Польщею 1930р.

На фото: Юзеф Пілсудський та Феліціян Славой–Складовський та парад польського війська в Львові. https://photo-lviv.in.ua

До п. Сіра Еріка Дрюммона

головного секретаря Союзу Народів, Женева.

Високоповажний п. Сір Ерік Дрюммон

Ми, підписані члени бритійського парламенту, просимо Вас предложити Раді Союзу Народів [Ліґи Націй] наступну петицію щодо порушення та небезпеки дальшого порушування договору, підписаного Польщею, Центральними та Союзними Державами 29 червня 1919 р., заґарантованого Союзом Народів.

З огляду на наглість [терміновість] справи, ми пропонуємо, щоб негайно скликано Комітет Трьох для розгляду змісту цієї петиції, згідно з третьою резолюцією, прийнятою Радою Союзу Народів на 51 засіданні.

Далі закликаємо Вас зажадати безстороннього розсліду цих фактів.

Нові події:

Беручи під увагу останні події в Східній Галичині, ми узнаємо право та конечність для польської влади вдержати порядок у межах своїх кордонів, але ми хотіли б звернути увагу на факт, що, згідно з доказами, яким, на нашу думку, годі що-небудь закинути, карні експедиції вислано щонайменше до 700 сіл, яким, здебільша, не закинено ніякої терористичної чи протизаконної діяльности; що сотки чоловіків, жінок та дітей скатовано (побито), деколи побиття були такі тяжкі, що жертви їх були протягом тижнів фізично знищенні [зазнали важких тілесних ушкоджень], деяких із них зруйновано на ціле життя, а деяких забито на смерть; тисячі населення ув'язнено; та що багато книгозбірень, домівок (клубів) та кооперативних склепів [крамниць] зрабовано та знищено. Зокрема 14 полк кінноти, здається, був кинений на села, щоб бити селян, не розбираючи.

Ця акція проти української меншини є порушенням 8 точки, що каже: “Польща перебирає на себе забезпечення повної та цілковитої охорони та свободи всіх мешканців Польщі без різниці походження, народности, мови, раси та віри”.

Докази тої діяльности можуть бути приложені в разі потреби як додаткова петиція.

Громадянство:

Під час нових виборів [1930 року] українців тероризовано, щоб вони не могли віддавати своїх голосів. У Львові стверджено, що фактично всім українцям відібрано голоси, бо наказано їм подати документи, включно до свідоцтва про хрещення та карти тотожности, окремій комісії, щоб перевірити, чи є вони громадянами польськими. Та комісія урядувала одну годину денно протягом трьох днів — для 18.000 осіб — такщо небагато кому пощастило підтвердити своє право голосу. В багатьох випадках неможливо було подати якого-небудь документу, бо багато їх пропало за часів війни.

Така діяльність є порушенням 7 точки, що каже: “Всі народности в Польщі будуть рівні перед законом та будуть користати з однакових для всіх громадських та політичних прав, без різниці раси, мови чи віри”.

Виховання:

У 1920 р. було 3.662 українських шкіл на [Західній] Україні. 1.XII.1925 р. згідно з офіційною статистикою міністра шкільництва було 1.055 державних і 19 приватних українських шкіл. Це значить, що між 1920 і 1925 р. українці стратили [втратили] 2.607 шкіл.

Всіх народніх шкіл було на [Західній] Україні 1.XII.1925 р. 28.336, з того 22.996 (84%) були чисто польські; 2.257 (8,3%) утраквістичних, а 2.083 (7,6%) мали іншу викладову мову. У 1927-28 р. було лише 771 українських шкіл. З 1.000 українських дітей — 71 ходить до українських шкіл, а 929 до польських або утраквістичних шкіл.

Ці і багато інших фактів, що їх маємо до розпорядимости, є порушенням 8 точки, що каже: “Зокрема будуть мати рівне право закладати, управляти та контролювати, власним коштом ... школи та інші виховні заведення з правом уживати своєї рідної мови”.

Колонізація:

Стверджено, що 200.000 гектарів орної землі у Східній Галичині та таку саму площу на Волині та Поліссі приділено польським колоністам. А що місцеве українське населення рідко коли посідає понад 0,5-1,5 гектара, а перенаселення села узнано дуже поважною проблемою для тих країв, ця польська колонізація є в основі неправильною.

Існує 3.000 сільськогосподарських організацій на українських землях та, тоді як польські сільськогосподарські організації одержали цього року 79.000.000 злотих, яко підпору від польської влади,— українські організації не дістали взагалі нічого.

Ці факти є порушенням тої частини з 8 точки договору, підписаного Польщею, що каже: “Народности в Польщі, що належать до расової, релігійної чи мовної меншини будуть користати з однакового відношення та забезпечення, на основі законів, як і інші народности в Польщі”.

Ми віримо, що ця петиція в імені української меншини в Польщі зверне на себе повну увагу Союзу Народів, що є законним опікуном меншин та одиноким існуючим органом для додержування (переводження в життя) меншинових договорів.

Підписали:

John Arnott, Walter Ayles, James Barr, G.Benson, J.W.Bower, A.Fenner Brockway, C.Brawn, A.G.Cameron, William Carter, G.Dagger, Rhys Davies, F.W.Lindley, Fred Longden, Gordon Macdonald, Cecil Malone, S.Markham, S.March, James Marley, F.Marshall, G.Mathers, James Maxton, Charles Dundan, Robert Forgan, Peter Freeman, A.G.Gossling, Duncan Graham, H.Graham-White, D.R.Grenfell, T.Griffiths, Somerville Hastings, W.Hirst, P.G.Hoffman, Jack Mills, Ralph Morley, H.B.Morgan, G.Muff, H.T.Muggeridge, G.H.Oliver, W.Paling, M.Philips Price, Ben Riley, F.F.Riley, Daniel Hopkin, J.F.Horrabin, J.H.Hudson, F.Llewellyn-Jones, J.M.Kenworthy, J.Kinley, Arthur Law, Will Lawther, Jennie Lee, W.Lewis, Arthur Shepherd, Bennie Smith, J.Toole, James Welsh, Wilfred Wellock, Wilfred Whiteley, Ellen Wilkinson, R.S.Young, W.G.Cove, W.J.Brown, A.W.Haycock.

[Переклад українською мовою публікатора. Опубліковано: На вічну ганьбу Польщі, твердині варварства в Европі. — Нью-Йорк, 1978. — С. 104-106]

http://www.ji.lviv.ua