Українські писанки — це шедеври мініатюрного живопису, у яких народ виявив свій мистецький хист, свою здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього світу.
Після прийняття християнства як офіційної державної релігії відбулося календарне узгодження давніх язичницьких свят з новими християнськими, складна система язичницьких магічно-сакральних образів була трансформована у рамках християнсько-апокрифічної символіки.
На території Полісся писанкарство існує віддавна . Ще в дохристиянський період у багатьох народів світу, зокрема в слов'ян, був звичай навесні, в квітні — на початку травня, обдаровувати одне одного «красними яєчками» — крашанками. Цей звичай був пов'язаний з народними уявленнями про яйце як символ вічного оновлення природи, весни, перемоги життя над смертю. Цей звичай дожив на Поліссі до наших днів.
За технікою виконання писанки поділяються на «галунки», «крапанки» (з різними кольоровими плямами на тлі чорного, зеленого або якогось іншого кольору), власне писанки, розписані восковою технікою декоративним орнаментом; «крашанки» — вкриті одним суцільним кольором; «мальованки» (розмальовані вільно пензлем від руки), «дряпанки» (або як вони звуться на східному Поліссі -"скробанки"). Ці останні є унікальним феноменом писанкарства. Яйце фарбують у темний колір, а потім металевим вістрям зішкрябують верхній шар фарби, утворюючи найрізноманітніші ажурні орнаменти.
Для писанок найчастіше беруть курячі яйця, іноді качачі, гусячі, яйця диких голубів. Щоб фарба краще бралась, яйце перед розписом протравлюють оцтом. З давніх часів виготовляли і рослинні барвники з коріння та кори різних дерев, кущів, плодів тощо. Секрети рецептів народних барвників зберігались у кожній родині.
Для отримання чорної фарби заварювали кору вільхи, кропиву, фарбували у сажі, для синьої брали цвіт синьої мальви або гречану полову, для жовтого, коричневого — відвар з лушпиння цибулі. Рослинні барвники закріплялися галуном (спеціальний камінь), розсолом квашеної капусти. З кінця XIX ст. з успіхом почали використовувати анілінові барвники.
На Поліссі, як і загалом по Україні, писанкарством займаються переважно жінки. Цей вид народної творчості вимагає не тільки тонкого відчуття ритму, узгодження кольорів, а й копіткої, наполегливої працї. Особливість техніки полягає в тому, щоб зберегти узор, виконаний воском, коли писанку занурюють у фарбу. Малюнок на яйце наносять розтопленим воском за допомогою спеціального писачка — конусоподібної трубочки. Яйце послідовно опускають у різні фарби, починаючи з найсвітлішої: спочатку в жовту, потім у червону, зелену, чорну. Світлий колір перекривається темнішим. Наприкінці яйце нагрівають, віск розтоплюється, його знімають — і писанка готова. На ледь змащеній жиром писанці колір стає більш інтенсивним і виразним. Вражає вміння майстринь на сферичній поверхні яйця створювати досконалу, закінчену композицію. Вона будується на чергуванні різних елементів і мотивів, меридіанних й діагональних ліній, що утворюють сітки. Орнаментальні мотиви розміщуються в поясах і на полюсах писанки.
Назва писанка походить від слова писати, тобто оздоблювати поверхню яйця орнаментом. Писанка відігравала важливу роль у житті поліщуків, була предметом-символом, і саме тому в її орнаментах зашифровані найдавніші образи і уявлення багатьох поколінь. Образ дерева життя, що об'єднує землю і небо, є символом безперервного оновлення життя; спіраль — знак родючості; колесо — знак досконалості, вічності (в християнській релігії колесо є символом безсмертності небесного існування, образ безконечної Божої любові); сонце — джерело життя на землі, символ Бога, Христа, хрест-четвероріг як символ‚ Всесвіту є знаком чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року (в християнстві це головний символ, знак викупної жертви Христа); свастика — знак вогню і сонця, охорона від злих сил; півень є сторожем добра, провісником сонця, світла, що побороло темряву; кінь — це Бог Сонце, що їде через небо на вогненних конях; риба уособлює воду, вона є символом життя і смерті, знаком здоров'я і щастя (у християнстві це первісний символ Христа і знак новохрещених). Тож розшифрування багатьох елементів розпису писанок Полісся говорить про те, що вони уособлювали уявлення наших предків про добро і зло, про будову світу, в своїх зображеннях зберегли древню символіку, яка в період християнства знайшла свою нову інтерпретацію, пов'язану з воскресінням Христа.
Писанки Полісся характерні геометричним або геометризованим рослинним орнаментом. Вся площина майбутньої писанки поділяється на два, чотири і вісім полів. Геометричні мотиви укладені ритмічно на окремих полях, рідше — розкидані по полю північних районах Полісся писанки мають білий орнамент, а в районах, що межують з Поділлям, він насичується червоним, жовтим, зеленим кольорами. Полісся — один із тих регіонів, в якому найдовше збереглися прадавні мотиви: «богиня», «княгиня», «панна». В писанках поширеними є мотиви «вербна шутка», де в орнамент вплетено стилізовану вербову галузку, «баранячі ріжки». Для західного Полісся типовими є орнаментальні мотиви «павучки», «сосенки», «огірочки», для східного Полісся показові «туліпани», «сорококлинці», «вітрячок». Головне в писанці — це ритм ліній орнаменту, а також ритмічне співставлення кольорових площин. На Поліссі переважає чорне, або червоне тло, на якому контрастно виділяються орнаментальні мотиви яскравих зелених, жовтих кольорів.
http://bervy.org.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар