Юліан Головінський — сотник УГА. 30 вересня 1930 р. за дорученням вищих поліційних наставників агент Радонь на дорозі до Глібович прив'язав закутого в кайдани Головінського до дерева і застрелив чотирма пострілами (три постріли в область грудей і контрольний в голову). Офіційно було проголошено про загибель Головінського під час спроби втечі.

Командант VІ (Равської) бригади, потім ІІ бригади Червоної Української Галицької Армії, співорганізатор Української Військової Організації, бойовий референт, крайовий командант УВО (1926-27 рр.), крайовий провідник ОУН (1930 р.). Загинув під Бібркою 30 вересня 1930 р. Похований у Великих Глібовичах.

Народився в містечку Радимні, що лежить на лівому березі Сяну, на половині дороги між Перемишлем і Ярославом.

Батько — Микола Головінський, був австрійським поштовим урядовцем і помер, коли Юліан був дитиною.

Мати — Теофіла (дівоче прізвище Шрам), після смерті чоловіка переселилася з двома синами до Львова, де заробляла як приватна вчителька. Здобувши середню освіту в гімназії м. Ярослав, Головінський склав іспит зрілості у Львові.

Із вибухом Першої Світової війни вступив на службу до австрійської армії. У рядах 30-го піхотного полку воював на італійському фронті у 1914–1918 рр. Дістав старшинський ступінь поручника, здобув ряд нагород за відвагу.

Після закінчення Першої Світової війни переїхав до Любашіва, де мешкала в той час його родина. Дізнавшись про проголошення ЗУНР, розпочав організацію українських збройних відділів на Любашівщині, які стали основою для формування 6-ї, званої Равською, бригади Української Галицької Армії, в якій поручник Головінський довгий час був начальником штабу, а згодом, у ранзі сотника, командиром.

У складі VІ (Равської) бригади УГА сотник Головінський відбув усю Листопадову кампанію, відзначаючись тим, що привчив особовий склад свого підрозділу до блискавичного маневрування — наступів і відступів, тактики, яка бентежила ворога й завдавала йому великих втрат. На чолі тієї ж бригади сотник Головінський перейшов за Збруч і був учасником з'єднання Українських Армій та вступу до Києва 31 серпня 1919 р.

Після переходу УГА до більшовиків сотник Головінський був одним з організаторів переходу на бік армії УНР у квітні

1920 р.

Після відступу УГА на південь України, а пізніше на захід, де були союзні на той час з Україною польські війська, Головінський потрапив у польський полон, пройшов через польські табори для інтернованих (Фридріхвіц, Ялівець), звідки втік і дістався до Праги, де й закінчив навчання, здобувши ступінь лікаря-ветеринара в місті Брно.

У 1924 р. повернувся до Галичини і далі брав участь у визвольній боротьбі у складі Української Військової Організації. Був членом Начальної Команди УВО, у складі Крайвової Команди УВО під керівництвом Ярослава Індишевського займав посаду Заступника Крайового команданта і Бойового референта.

Після виїзду Ярослава Індишевського за кордон наприкінці 1924 р. Юліан Головінський стає Крайовим командантом УВО і створює легендарну «Летючу Бригаду». Протягом всього свого керування Крайовою Командою УВО він не тільки очолював «Летючу Бригаду», але й особисто брав участь у її ексах, в тому числі і нападі на головну пошту Львова 28 березня 1925 р.

У справі замаху на польського куратора Собінського у 1927 р. був заарештований. Під час слідства ні в чому не зізнавався. На суді захищав себе сам і був звільнений. Але польська поліція, впевенена у причетності Головінського до діяльності УВО, встановила за ним спостереження. Це стало підставою для звільнення Головінським посади Крайового команданта УВО, але не змусило його відійти від організаційних справ. Разом з Осипом Матковським він став співзасновником автобусного підприємства «Чесанів-Львів» і почав займатися перевезеннями людей і товарів. Це давало йому змогу вільно пересуватися і брати активну участь у діяльності УВО.

Навесні 1930 р. Юліан Головінський стає Крайовим Провідником ОУН. Зі слів Осипа Матковського.

Ю.Головінський намагався втілити в життя цілий ряд проектів новітньої тактики протипольської боротьби з застосуванням:

1. газової зброї (як акт відплати за антиукраїнські дії польського уряду в Галичині і Волині здійснити газові атаки в Кракові, Познані і Варшаві);

2. бактеріологічної зброї (шляхом отруєння водопроводів у найбільших містах «корінної» Польщі послабити польську державу через розповсюдження епідемії на польських етнічних територіях);

3. авіації (зробити підпільний аеродром УВО в Карпатах на території Чехословаччини і закупити кілька спортивних літаків у країнах Америки для вчинення терористичних актів проти польської держави).

У слідстві в справі про напад на поштовий віз із грішми під Бібркою Головінський був виданий під час допиту Романом Барановським і заарештований у Львові 20 вересня 1930. Після 10 днів в'язниці його повезли на опізнання до Бібрки.

30 вересня 1930 р. за дорученням вищих поліційних наставників агент Радонь на дорозі до Глібович прив'язав закутого в кайдани Головінського до дерева і застрелив чотирма пострілами (три постріли в область грудей і контрольний в голову). Офіційно було проголошено про загибель Головінського під час спроби втечі.

Похований у Великих Глібовичах.

http://bibrka-city.in.ua/