2 липня 1857р. народився отець Іван Якович Волянський Український церковний і громадський діяч в Галичині та США.

с. Яблунів нині Гусятинського району. Перший греко-католицький священик у

США (з 1884 душпастир в Шенандоа у

Пенсильванії ), збудував тут першу греко-католицьку церкву; 1887 заснував тижневу газету «Америка»; 1896—1898 місіонер у Бразилії, з 1918 на Холмщині.

Життєпис.

Походження і навчання:

Іван Волянський народився 2 липня 1857 року в селі Яблунів (Австрійська імперія, нині

Гусятинського району, Тернопільська область) поблизу міста Копичинці Тернопільської області. Був шостим із семи дітей о. Якова Волянського, пароха в Яблунові (1802—1884), і його дружини Теклі, з дому Мацелинської.

У 1875 році закінчив державну гімназію в Тернополі. Потім навчався у Львівській духовній семінарії , а на богослов'я переведений до Греко-католицької центральної семінарії у Відні (1875—1877). Також — у Віденському університеті. 

Висвячений на одруженого священика в 1880 році. По священичих свяченнях був сотрудником на парафіях в Крилосі (1880—1881), Настасові (1882—1883) і Ниркові (1883—1884).

Місійна праця в США

1884 року виїхав на місійну працю в США (разом з ним запрошення прибути до Америки одержав й Іван Франко, але не скористався ним). Засновник і священик (1886—1889) першої в США греко-католицької церкви св. Михаїла у м. Шенандоа (штат Пенсильванія). Від 1887 — голова «Сполучення братств руських». Організатор громадського, культурного та економічного життя українських громад. Видавець і редактор (1886—1887) першої української газети за океаном «Америка», редактором якої був, зокрема, Володимир Сіменович.

Галичина і Бразилія

1889 року повернувся до Галичини і отримав парафію в селі Острівець біля Теребовлі, на якій був парохом до 1913 року. В 1896 —

1898 о. Волянський відвідував українські поселення Бразилії з метою вивчення умов життя майбутніх переселенців. Там, у Ріо де Жанейро , померла на жовту пропасницю його дружина, яка завжди була йому вірною помічницею. В газеті «Свобода» (ч. 12, 1897) подав обширні відомості про місцевості з убивчим кліматом у Бразилії як осторогу, куди не треба їхати.

Останні роки життя

Згодом як теребовлянський декан (1906—1913) організовував читальні, хори, філії товариства «Просвіта», кооперативи. Голова Надзірної ради позичкової каси «Поміч» у Теребовлі. 1913 року став парохом в с. Дичків Тернопільського деканату. 1918 року призначений до місії на Холмщині, Волині, Білорусі.

У вересні 1919 року його як українського патріота і активного діяча на національно-просвітницькій ниві представники польської влади вивезли до концентраційного табору в Модліні біля Варшави, звідки був звільнений лише після піврічного перебування.

Помер 2 серпня 1926 року в селі Дичкові (нині Тернопільського району ) і там похований.