7 липня 1950 р. загинув Михайло Іванович Дуда «Громенко», поручник УПА, лицар Золотого Хреста Бойової заслуги 1-го і 2-го класів.

Народився 21 листопада 1921-го на Львівщині.

Член ОУН з 1937-го, пройшов диверсійну підготовку. Від 1943-го в УПА. Учасник 99-денного рейду на Захід у червні-вересні 1947-го через Словаччину, Чехію і Австрію. Його сотня єдина прибула до Західної Німеччини як бойова одиниця (60 вояків).

Сучасники характеризували сотенного «Громенка» як «найкращого старшину УПА з огляду ідейності та відданості визвольним ідеям, надзвичайно дисциплінованого стосовно вояків і населення. За це його всі любили і поважали».

Загинув під час десантування на територію України, де мав зібрати залишки розбитих частин і вивести їх за кордон. Це була пастка, підготовлена москалями. До планування операції був причетний англійський розвідник Кім Філбі, який увійшов у довіру до проводу ОУН, але на той час вже працював на СРСР.

Джерело 1

http://www.sknews.net/

Підготував Сергій ГОРОБЕЦЬ,

Український інститут національної пам’яті

Джерело 2 Вікіпедія

Повернення і загибель

31 травня 1950 група з чотирьох кур'єрів, якою керував «Громенко», була скинута на парашутах на території УРСР біля с. Танява

Болехівського району на Івано-Франківщині . Але пілот скинув зв'язкових далеко від місця умовлених зв'язкових пунктів, і при тому сталося нещастя. Парашут Дуди завис на дереві. Якраз в той час недалеко відбувалося весілля, хтось завважив спуск парашутистів і люди почала бігти, щоб подивитись. М. Дуда думав, що це облава, перерізав стропи і впав на землю, зламавши ногу. Зв'язківці опинилися в критичній сутуації — вони були розконспіровані, мали важко пораненого, не мали зв'язку і мали погоню з москалів.

Житель Таняви Кедик, який першим вийшов на парашутистів, розповів, що це була неділя, у селі — весілля. Десь близько третьої години ночі мотори літака приглушили веселі мелодії цимбал. І багато односельчан бачило, як один за одним четверо парашутистів плавно спускалися і ховалися за верхівки сосен. 

Кедик розповів, що найбільше контактували з парашутистами батько і син Макоти із Болехова, а також Катерина Бунек із хутора Криве Сколівського району. Вони допомогли їм сховатися, доставляли ліки, харчі.

Для розшуку і ліквідації парашутистів була виділена добре озброєна і обізнана група працівників Станіславського і Дрогобицького управління МДБ при координації дій двох працівників міністерства Держбезпеки СРСР. Тому парашутистам і зв'язковим доводилося, майже щоденно, змінювати місце дислокації. Більше місяця парашутистам вдавалося уникати зустрічей з гебістами, але 7 липня 1950 -го року «Громенко» з іще одним парашутистом «Юрком» та керівник Стрийського районного проводу ОУН «Лев» і його заступник «Крутий» (Кравець) були оточені. Відбиваючись до останнього набою, командир «Громенко» покінчив з життям. Так вчинили і його побратими, а «Крутий» потрапив в полон.

Обставини загибелі (доповідна записка Секретарю ЦК КП(б)У)