Володимир Кабачок, бандурист-віртуоз, педагог, громадський діяч, засновник першого жіночого тріо бандуристок.

1892, 27 липня – у селі Петрівці на Полтавщині народився Володимир Кабачок, бандурист-віртуоз, педагог, громадський діяч, засновник першого жіночого тріо бандуристок.

Батька Володимир Кабачок ніколи не знав. Його мати Євфросинія Кабачкова наймитувала у священика, хлопчик народився поза шлюбом і до 5 років виховувався у сусідньому селі в родині тітки.

Із семи років співав у Полтавському архієрейському хорі. Закінчив Полтавське музичне училище, пізніше вступив до Московської консерваторії по класу контрабаса. Довчитися завадила Перша світова війна. Після демобілізації стає регентом полтавського собору, викладає співи у школах.

Із 1923-го на хвилі українізації починає цікавитися бандурою, за консультаціями звертається до Гната Хоткевича. 1925-го у себе вдома організовує аматорську капелу бандуристів, яка через чотири роки отримує звання Зразкова капела бандуристів Української РСР.

1934-го Кабачка на три місяці заарештовують за «шевченківські» вуса. Після звільнення виїжджає до Ленінграда, де влаштовується в театральний оркестр, заробляє грою в паркових оркестрах. Водночас, у передмісті Ленінграда Автово при клубі підприємства "Експортліс" організовує український хор. Згодом – капелу бандуристів, для якої з Полтавщини привіз 12 бандур.

1937-го його арештовують вдруге. Присуд «трійки» НКВД — 10 років за «націоналістичну діяльність». Його відправляють на Колиму на золотомийний промисел, де він випадково зустрічає серед чекістів свого учня. Той добивається звільнення вчителя, і в 1942 році бандуриста відправляють до Ташкента.

У 1944-му Володимир Кабачок повертається до Києва, викладає в музичному училищі, консерваторії, керує оркестром хору Григорія Верьовки. Тоді ж замислюється про створення жіночого ансамблю. Це була новаторська ідея, адже досі бандура вважалася чоловічим інструментом.

1949-го Кабачок створює перше тріо бандуристок у складі Ніни Павленко, Валентини Третьякової й Тамари Поліщук. Усі дівчата виростали без батьків, тож Володимир Андрійович став їм не лише вчителем, а й батьком. Власним коштом він купував для ансамблю сценічні костюми. 

Успіх тріо був вражаючим: у 1955-му на Варшавському фестивалі молоді дівчата отримали Золоту медаль.

Табори та невлаштованість життя підірвали здоров’я Володимира Кабачка – у нього почали відмовляти нирки. Попри це він не полишав занять із учнями, продовжував писати самовчитель «Школа гри на бандурі», який був надрукований уже після його смерті.

Помер Володимир Кабачок 15 червня 1957 року, похований на столичному Печерському кладовищі.

Наталка Позняк-Хоменко.