29 серпня 1888р. у Полтаві народився Олександр Петлюра полковник Армії УНР, командир Етапного куреня 3-ї Залізної дивізії, молодший брат голови Директорії УНР та Головного Отамана УНР Симона Петлюри.

     О.Петлюра 1920 р.  та       1950 р.

29 серпня 1888р. у Полтаві народився Олександр Петлюра полковник Армії УНР, командир Етапного куреня 3-ї Залізної дивізії, молодший брат голови Директорії УНР та Головного Отамана УНР Симона Петлюри.

Був наймолодшим із дванадцяти дітей Василя та Ольги Петлюр. Батько тримав коней і займався візництвом, мати виховувала дітей.

Закінчив 4-класну Полтавську духовну семінарію, однак на продовження навчання у духовному закладі не вистачило коштів. Був мобілізований на Першу світову війну до 34-го піхотного Сєвського полку. У 1915 р. закінчив 3-тю Київську школу прапорщиків. Останнє звання у російській армії — підпоручик.

У 1917 р. став командиром сотні 1-го Українського запасного козацького полку (згодом — полк ім. Дорошенка) військ УНР. Допомагав Симону в організації козацьких добровольчих відділів, очолював таємну бойову повстанську організацію в Шостці. У кінці січня 1918 р. брав участь у звільненні захопленого більшовиками Києва.

У 1918 р. був урядовим комісаром Хорольського району на Полтавщині. За часів Гетьманату повернувся до військової служби. Після зречення Скоропадського став на службу Директорії, дослужився до командира Етапного куреня 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Після підписання у березні 1921 р. Ризького мирного договору, за яким частина українських земель відходила Польщі, продовжив боротьбу. Після поразки військ УНР разом із ІІІ дивізією перейшов Збруч і став інтернованим у Польській республіці. У 1928 р., щоправда під прізвищем Хорольський, вступає за контрактом на офіцерську службу до Війська Польського у званні майора.

У 1941-44 рр. разом зі Степаном Скрипником (рідним небожем, а в майбутньому – Патріархом УАПЦ Мстиславом) працював редактором газети «Волинь», що виходила в Рівному.

У 1944 р. емігрував до Західної Європи, а звідти – до Канади, де й прожив до кінця життя. Там працював робітником на фермі, спільно із Мстиславом, тоді ще – архієпископом, видавав щомісячник «Церква і Нарід».

Помер 4 березня 1951 р. Похований на кладовищі в Торонто. На його могилі зусиллями товаришів по зброї й української еміграції в Канаді встановили пам’ятник у формі петлюрівського Воєнного Хреста.

Джерело

© 2020 Офіційний веб-сайт УІНП

www.memory.gov.ua