9 серпня 1926р. народився Євген Грицяк, в’язень ГУЛАГу, один з організаторів Норильського повстання у 1953-му.

Народився у селі Стецева на Івано-Франківщині.

У період німецької окупації вчився в торговельній школі в Снятині, долучився до Юнацтва ОУН.

У липні 1944 року мобілізований до Червоної армії, воював у 265-й штрафній роті 140-ї стрілецької дивізії на 4-му Українському фронті, дістав тяжке поранення. Був нагороджений медалями «За відвагу» та «За перемогу над Німеччиною».

Однак у 1949 році «органи» дізналися про зв’язки Євгена з ОУН, і його заарештували. Грицяка засудили до смертної кари, яку замінили на 25 років концтаборів ГУЛАГу.

Покарання відбував у Джезказгані (Казахстан), Норильську, Владимирському централі, Іркутську, Мордовії. Всюди активно боровся за права в’язнів і протистояв сваволі табірної адміністрації. У ГУЛАзі познайомився з відомими політв’язнями Михайлом Сорокою, Данилом Шумуком, Юрієм Шухевичем, Володимиром Горбовим та іншими патріотами.

У таборах Євген Грицяк захопився індійською йогою та вченням про ненасильницьку боротьбу сатьяграхою. З його ініціативи керівництво повстанням свідомо дотримувалося тактики ненасильницької боротьби.

Після акцій спротиву в Караганді Грицяка перевели в 4-те відділення Гірського табору (ГорЛАГ) у Норильську. Там він став одним із п’яти керівників Норильського повстання 26 травня – 4 серпня 1953 рр., у якому взяло участь від 16 до 20 тис. в’язнів ГорЛАГу і НорильЛАГу.

1956 р. постановою Комісії Президії Верховної Ради СРСР Грицяка звільнили з ув’язнення. З 1958 р. жив у Караганді (Казахстан) через заборону проживати в Західній Україні, а в січні 1959 року його арештували вдруге, звинувативши у створенні осередку ОУН у Вінниці та в керівництві Норильським повстанням, і відправили добувати попередній вирок у 25 років.

Звільнений у 1964 р., активно займався правозахисною діяльністю, підписав заяву на підтримку «Хартії-77». У США у видавництві «Смолоскип» вийшла його книга «Короткий запис спогадів. Історія Норильського повстання».

Помер Євген Грицяк 14 травня 2017 року. Останні роки проживав у с. Устє Івано-Франківської області. Кавалер орденів «За мужність» ІІІ-го і І-го ступеня, нагороджений медаллю «25 років незалежності України».

Джерело

© 2020 Офіційний веб-сайт УІНП

 www.memory.gov.ua