Кирило Осьмак "Псельський" із м.Шишаки Полтавськї обл. Президент Української Головної Визвольної Ради

УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting.

Кирило Осьмак - "Псельський" (1890 - 1960), уродженець м.Шишаки Полтавськї обл., Президент Української Головної Визвольної Ради.

Із доповідної записики МГБ 01.08.1953:

...На вопрос, каковы его взгляды на национализм в настоящее время, ОСЬМАК ответил, что он был по своим убеждениям и остается украинским националистом, что никакая сила, доводы и доказательства не могут поколебать его убеждений и от них он никогда и ни при каких обстоятельствах не откажется. Что до конца своей жизни он будет верен идее о необходимости отторжения Украины от Советского Союза и создания "Самостийного украинского государства" в его этнографических границах.

Попытка убедить ОСЬМАКА в том, что ОУН является злейшим врагом украинского народа, не дала положительных результатов, а на сделанное ему предложение оказать содействие в борьбе против ОУН, заявил, что он был и остается идейным украинским националистом и скорее готов пойти на смерть, чем согласиться на участие в мероприятиях, направленных против ОУН и ее деятельности.

... ОСЬМАК на протяжении всего времени работы с ним постоянно подчеркивал свою непримиримую ненависть к Советской власти и категорически отказался принять наши предложения об участии в мероприятиях по борьбе с ОУН.

ГДА СБУ - Спр.51279 - Т.6 - Арк.124-133

Уродженець Полтавщини Кирило Осьмак прийшов у світ в козацькій родині. Він активно проявив себе під час Української революції, став одним із співзасновників Центральної Ради. В цей час Осьмак поринув у державотворчі процеси. Після більшовицької окупації Кирило не втік, залишившись на рідній землі.

В міжвоєнний період Осьмак тричі заарештовувався московською окупаційною владою за свої переконання. Через репресії наклала на себе руки дружина Кирила Марія. Але тоталітарному режиму не вдалося зламати його волі. Вибух радянсько-німецької війни 1941 року став каталізатором повернення Осьмака до громадсько-політичної діяльності. Кирило швидко налагоджує контакти з українськими націоналістами, допомагає їм із забезпеченням продуктами. В ОУНівцях він побачив саме тих, хто зможе реалізувати його довголітню мрію із розбудови незалежної України.

В націоналістичному підпіллі Кирило Осьмак швидко завойовує авторитет через свою енергійність та непересічний інтелект. Він займається активною пропагандистської діяльністю, випускає листівки і брошури ОУН із закликами до боротьби проти усіх окупантів. Кирило Осьмак висуває ідею створення загального координаційного органу всіх українських політичних сил задля консолідації в ім’я здобуття УССД. Цю думку позитивно сприймає провід визвольного руху.

Влітку 1944 року ініціатива Кирила Осьмака втілюється в життя. Постає Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) — своєрідний підпільний парламент, найвищий політичний орган визвольного руху. Її Президентом було обрано Кирила Осьмака, головою уряду (генерального секретаріату) — Романа Шухевича. Таким чином, український націоналіст з Наддніпрянщини став провідним політичним репрезентантом учасників визвольної боротьби.

Цей факт переконливо спростовує стереотипні уявлення про начебто регіональний, західноукраїнський характер націоналістичного підпілля.

Однак, уже незабаром після створення УГВР новообраний керівник підпільного парламенту отримує важке поранення під час бою УПА проти НКВС. Кирило Осьмак потрапляє до рук ворога. На допитах він виявляє неабияку стійкість, 3 роки приховуючи від чекістів своє справжнє ім’я. Кирило Осьмак навідріз відмовляється від будь-якої співпраці з режимом. Він відкрито заявляє, що скоріше помре, ніж піде на співробітництво з окупантами.

Президента УГВР сталінський суд засуджує до 25 років ув’язнення.

В неволі Кирило Осьмак твердо стоїть на націоналістичних переконаннях, до кінця життя залишаючись відданим Ідеї УССД.

У 1960 році Президент УГВР помер у сумнозвісному “Владімірскому централі” нескореним і незламаним системою. Він гідно пройшов усі випробування долі, відійшовши у вічність непереможеним.

Кирило Осьмак є прикладом сильної вольової особистості, ідеаліста. Саме такі президенти сьогодні потрібні нашій Україні.