Жовква. 2001 рік…Того, що в підвалах церкви Пр. Серця Христового (на фото) можна знайти рештки людських тіл, ніхто й припустити не міг. Не мав такої гадки і отець Марко Максимів, який на той час перебував в означеній обителі.

Як пригадує отець, все почалося з того, що побачив нішу з вмурованими завісами. На думку спало, якщо є двері, то й вхід також є. Захотілось з’ясувати, куди він веде. Все було щільно закрито й закладено каменем. Після того, як вийняв камінь, посипався пісок. А далі … людські черепи.

Священник написав заяву в прокуратуру, але з того боку справою так ніхто й не займався.

Зі слів отця Марка, ні одягу, ні взуття на місці не виявили. Тож людей розстрілювали голими, а далі викидали в підвал й засипали піском. У грудях однієї із жертв знайшов забитий бороновий цвях. 

Серед знайдених тіл – 70 дитячих. «На всіх національно свідомих не вистачало вагонів до Сибіру, тож із ними розправлялися на місці, винищуючи цілими родинами», - вважає священник.

Справа жовківської знахідки набула суспільного розголосу завдяки цікавості до неї журналістів. Отець Марко пригадує, до нього зателефонував чоловік із Полтавщини, сказав, що був свідком (а може й учсником) знищення тих людей. Розповів: людям стріляли в потилиці, після чого тіла ховали у спільну могилу. Священик підтверджує, що в багатьох черепах ззаду були дірки. 

Як з’ясувалося згодом експертизою, від куль.

60 домовин зі знайденими кістками 280-ти жертв поховали на міському кладовищі Жовкви аж через кілька років після знахідки, а, в підвалах церкви вони пролежали з 1946-48 років – це встановили патологоанатоми, які працювали з матеріалом.

Джерело.

https://zbruc.eu/