24 жовтня 1851р. після катувань в ув'язненні, висланий у м. Гура-Гумора, помер Лук'ян Кобилиця - Український селянський провідник на Буковині, ватажок народних повстань 1843-1844 і 1848-1849 рр.

Лук’ян Кобилиця народився у сім’ї кріпака в 1812 р. в с. Путилові (зараз Чернівецька область). У 1830-і роки він обирається від рідного села уповноваженим для ведення справ з представниками австрійської влади. Переконавшись, що шляхом переговорів відстояти селянські інтереси неможливо, Кобилиця в 1843 році очолив об’єднання з 16 сіл Буковини, і перейшов до рішучих дій. Його загони виганяли зі своєї території представників державної адміністрації, громили поміщицькі господарства, скасували панщину, вимагали переходу кріпаків на становище державних селян. Це повстання було придушене надісланими військами в 1844 році, 220 його учасників були засуджені до прочуханки, а сам Л. Кобилиця арештований і засуджений. 

У 1848 році, під час Австрійської революції, селяни Буковини вибирають Л. Кобилицю в австрійський парламент, де він приєднується до депутатів-демократів, які вимагали скасування абсолютизму і кріпосного права в Австрії. Після поразки революційного руху Л. Кобилиця повертається на Буковину, і в тому ж 1848 року організовує збройний загін з селян, що діяв аж до літа 1849 і нападав на володіння поміщиків і органи австрійської влади. Влітку 1849 р. селянська боротьба на Буковині пішла на спад. Лук’ян Кобилиця перейшов на нелегальне становище, довго переховувався від переслідувань. У квітні 1850 р. поліція його заарештувала. Після жорстоких тортур Лук’ян Кобилиця важко захворів. Уряд заслав його на поселення в м. Гуралу-Мору (нині республіка Румунія), де він і помер 12 (або 24) жовтня 1851 року.

Цікаві факти:

Лук’ян твердо заявляв: «Землі і ліси належать селянам. І пани не мають ніяких підстав збирати податки і примушувати відробляти панщину». Іменем Л. Кобилиці названі вулиці в багатьох населених пунктах Західної України, в тому числі Чернівцях, Львові та ін. Влада так боялася ватажка, що за його голову була призначена нагорода – 1000 злотих. Дружина Кобилиці, гуцулка з відомого у ті часи на Буковині роду Єрошок, замолоду вважалася першою красунею. Вже 1843 р. в них було шестеро дітей, проте ані документи, ані усні джерела не згадують про їхню подальшу долю. За деякими свідченнями, Кобилиця був досить заможним господарем. Лук’ян був чудовим оратором. Лук’ян так переконував присутніх у своїй правоті, що навіть пушкарі, яким платила за службу держава, перейшли на сторону Кобилиці, ставши його особистою охороною. Лук’ян Кобилиця помер за загадкових обставин. За деякими свідченнями місцевим магнатам таки вдалося отруїти молодого ватажка буковинських гуцулів. Поховали Кобилицю невідомо де в безіменній могилі. Такою була помста озлоблених дідичів, що панували на Буковині, полум’яному борцеві за свободу сільського люду.

Джерело:

https://school-life.cv.ua/luk-yan-kobylytsya/