17 листопада 1910р. у с. Золота Слобода на Тернопільщині народився Ярослав Старух (псевдо – Стяг, Ярлан, Синій, Вольт, Гомін, Стояр) – ідеолог Організації українських націоналістів, публіцист, учасник національно-визвольної боротьби 1940—50-х рр. Лицар Золотого Хреста Заслуги УПА, полковник-політвиховник УПА.
Народився в сім’ї депутата австрійського парламенту. У 1928 році закінчив Бережанську гімназію. Став студентом юридичного факультету Львівського університету. Був активним громадським діячем, членом Організації українських націоналістів, організатором освітніх курсів для молоді при читальнях «Просвіти». За політичні переконання Старуха переслідувала польська влада – він був в’язнем тюрем (1929) і концентраційного табору Береза Картузька (1934, 1937, 1939).
Ярослав Старух був заступником крайового провідника і політичним референтом Крайової екзекутиви ОУН на північно-західних українських землях (1935-1937), співробітником націоналістичних видань «Студентський шлях», «Наш клич», «Вісті», «Голос нації», «Голос». Редагував львівський тижневик «Нове село».
У 1939-1941 рр. Старух – секретар Українського центрального комітету в Кракові. Учасник 2-го Великого збору ОУН(б) в Кракові (квітень 1941). Учасник проголошення Акта 30 червня 1941 у Львові. Член організаційної референтури Проводу ОУН(б) (1941-42).
У 1942 році був заарештований гестапо й підданий тортурам в одній із львівських в’язниць. За допомогою Служби безпеки ОУН у вересні 1943 його визволили. Він став членом референтури пропаганди Проводу ОУН (б) (1943-1944). Керував підпільною радіостанцією «Вільна Україна» («Афродита»), був редактором гумористичного журналу «Український перець». У 1945-1947 рр. – Провідник ОУН Закерзонського краю.
Ярослав Старух у 30-х рр. уклав «12 прикмет характеру українського націоналіста» (1930-і). Він автор низки брошур, статей, листівок, зокрема «Тисяча років життя й боротьби українського народу» (Короткий нарис історії України; 1943), «Спектр фашизму» (1946), «До цілого культурного світу!»
Загинув 20 вересня 1947 року у лісовій криївці біля с. Монастир Любачівського повіту (Польща) під час бою зі спецвідділом польської служби безпеки.
Джерело:
© 2020 Офіційний веб-сайт УІНП
www.memory.gov.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар