«Капітула» — штаб — ордену «Лицарів Залізної Остроги». З «інсиґніями» — відзнаками — стоять: у центрі з булавою «великий комтур» ордену четар Іван Цяпка , ліворуч від нього меч тримає «малий комтур» — сотник Володимир Білозор, зі щитом — «окличник» поручник Михайло Девоссер , із кийком «обрядник» четар Лев Лепкий — «великий майстер церемоній». Фото зроблене 25 лютого 1917 року.
Автор спогадів та медико-історичних нарисів. Закінчив львівську гімназію, медичну освіту отримував у Львові, Відні та Празі.
Разом з Українськими січовиками в ранзі чотаря-лікаря пройшов Першу світову. Під час боїв за гору Маківку його шатро розташовувалось біля лінії вогню. Тут Володимир Білозор протягом одного дня перев’язав близько 60 поранених. 1917-го разом із Усусусами він переніс тиф. Протягом 1918-1920 служив в Українській Галицькій Армії сотником та полковим лікарем.
У міжвоєнний період працював лікарем у Коломиї. Був заступником голови Українського гігієнічного товариства та співорганізатором філії Українського лікарського товариства. 1932-го відкрив Амбулаторію для незаможних селян, яких часто лікував задарма, та ще й давав їм гроші на ліки.
У роки Другої світової війни очолив лікарсько-санітарну референтуру дивізії «Галичина». Після війни працював лікарем у таборах для переміщених осіб у Німеччині.
1949-го емігрував до США, де у Філадельфії влаштувався лікарем-резидентом шпиталю для хронічно хворих. Співпрацював з українськими комбатантськими та пластовими організаціями української діаспори. Одружений з медсестрою УГА Марією Фединською. Подружжя мало трьох доньок.
Помер Володимир Білозор 17 жовтня 1969-го. Похований на українському православному цвинтарі у Баввд-Бруці (штат Нью-Джерсі, США).
Джерело:
© 2020 Офіційний веб-сайт УІНП www.memory.gov.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар