“Ніхто поза мною не має права бути суддею моїх діл, бо я ішов ціле життя самітний.
Це є право душі на власність себе,
якого не зможе заперечити навіть сама смерть”.
(Юліян Вассиян)
*
Народився 12 січня 1894 року в с. Колоденці, нині Кам'янка-Бузький район, Львівська область, Україна (тоді Жовківського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини) в сім'ї вчителя народних шкіл Івана Вассияна та його дружини Вільгельміни, з дому Урбан.У 1914 році вступив до Легіону Січових стрільців, пройшов усю воєнну кампанію УСС і Української Галицької Армії, брав участь у військових діях на теренах Наддніпрянської України. У 1920—22 роках опинився в польському таборі для полонених у Домб'ю.
У таборах для інтернованих вояків Армій УНР і УГА на теренах Польщі і Чехословаччини виникла ціла громадсько-культурна інфраструктура зі збереження української ідентичності і розвитку національної ідеології. Колишні солдати тепер ставали публіцистами, редакторами, письменниками, дослідниками, мистецькими і літературними критиками, філософами.
З 1922 р. Ю. Вассиян навчався у Львівському таємному університеті. Тут він мав посаду університетського референта в Українській крайовій студентській раді, яка займалася організацією студентства і співпрацювала з підпільною Українською військовою організацією на чолі з Є. Коновальцем, що вела боротьбу проти польської окупації. У 1924 р. Ю. Вассиян переїхав на студії до Праги та відразу став одним з лідерів Групи української націоналістичної молоді, почав друкуватися у її органі — журналі «Національна думка».
Перший Конґрес Українських Націоналістів у Відні, 1929 рік. Сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул. Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський. Стоять зліва направо 3 ряд : Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич.
********
У 1927 році Вассиян уже сприймався в націоналістичному середовищі як чільний ідеолог і був делегований на 1-у Конференцію українських націоналістів у Берліні, котра мала підготувати платформу для об'єднання різних націоналістичних підпільних організацій в одну структуру.
У 1928 році відбулася 2-а Конференція українських націоналістів у Празі, на якій Ю. Вассияна делеговано на майбутній Конгрес українських націоналістів (Відень, 27 січня — 3 лютого 1929 р.) вже як головним ідеологом. Саме на Конгресі було засновано ОУН і на ньому Ю. Вассиян виголосив знамениту доповідь «Ідеологічні основи українського націоналізму» («Розбудова нації». 1929. № 3-4).
Конгрес призначив Вассияна керівником ідеологічної секції ОУН; тоді ж і з'явилася його брошура «Програма виховання в ОУН». У 1930 р. закінчив Карлів університет у Празі, студіювавши перед тим паралельно філософію й слов'янську філологію в празькому німецькому університеті й українському педагогічному інституті. Докторська дисертація — «Поєднання розуміння філософії в її відношенні до наук про основи поетики і метафізики».
1930 року переїжджає до Перемишля, де редагує газету «Український голос».
2 листопада 1931 р. у Бродах Юліана Вассияна арештувала польська поліція у справі т. зв. «конгресівців» — виявлених нею учасників Конгресу ОУН 1929 р. Після судового процесу у Львові 1932 року разом з групою чільних діячів ОУН : Осипом Бойдуником, Олесем Бабієм, Євгеном Зиблікевичем, Степаном Ленкавським, Зеноном Пеленським — відбув 4-річне ув'язнення в тюрмах Львова і Дрогобича, де відзначався, за спогадами чільного діяча ОУН Зиновія Книша, великою сумлінністю в дотримуванні приписів в'язничної поведінки, відповідальністю в конспірації, щирістю до друзів.
Відбув ув'язнення та вийшов на волю у 1935 р., замешкав у свого батька у м. Броди, таємно підтримуючи контакт з підпіллям ОУН. З початком світової війни 1939 його знову арештувано і відправлено до концтабіру в «Березі Картузькій».
«Золотий вересень» застав Вассияна у Бродах, куди провід ОУН, усвідомлюючи особливу важливість філософа для націоналістичного руху, вислав спеціальну групу бойовиків із завданням перевести його за кордон та надати йому можливість вільно працювати: у Кракові його чекала чиста квартира й акуратно приготовлені рукописи з минулих літ.
Вибух німецько-радянської війни знову повернув його на рідну землю, до Львова, Бродів. У ці роки активно готував теоретичні й пропагандивні матеріали для Проводу ОУН під керівництвом Андрія Мельника. У січні 1944 р. його арештувало гестапо і він опинився в концтаборі в м. Брец біля Берліна. У 1945 опинився на волі: до 1950 р. жив у різних містах Баварії, опісля переїхав до Чикаго в США, де помер 3 жовтня 1953 р.
Джерело. Вассиян Юліан // Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника / Авт.-укл.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. — Погребенник. — К., 2006. — Част. 1. — С. 37-39., Вікіпедія.
*********
Кому цікаво більше тутки:
https://uamoderna.com/shafka-dok/stefanchuk-vassiyan-portrait
Немає коментарів:
Дописати коментар