Чоловік народився 1912-го в селищі Богородчани - тепер Івано-Франківської області. Завжди шукав справедливості та підтримував український визвольний рух. За це 1937 року отримав від польських правоохоронців 5 років ув'язнення. Сидів у концтаборі Береза Картузька, у таборах Кракова та Тарнова. Після утвердження радянської влади в Західній Україні отримав ще 8 років за спроби перешкодити масовим депортаціям. Покарання відбував у Норильську, а пізніше в Магадані.
В Україну повернувся 1948-го. Налагодив сімейне життя, отримав гарну роботу. Протягом років продовжував перейматися долею України, готував антирадянські листівки. Врешті зважився на відчайдушний вчинок.
"Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. То пережиття, тортури української нації. То прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець", - писав до дружини в прощальному листі.
Також чоловік написав їй, що їде до Львова, але насправді вирушив до Києва, а звідти до Канева. Взяв із собою до тисячі рукописних листівок із написами про протест та своїм прізвищем й ім'ям. Близько 3:00 піднявся на Чернечу гору. Обійшов навколо могили Тараса Шевченка, тоді спустився до схилу гори, розкидав листівки, облив себе бензином і підпалив. Коли горів, ударив себе ножем в живіт.
*****""
Тіло чоловіка знайшов міліціонер. Дружині сказали, що загинув в автомобільній аварії, але про справжні обставини смерті родичів повідомив лікар з Канева. Радянська влада заборонила згадувати про них та вшановувати пам'ять Олекси Гірника. Попри це, кожного 21 січня на місці самоспалення з'являлись свіжі квіти.
****
Інформація про вчинок Олекси дісталася Заходу за декілька років. Але в Україні стала загальновідомою лише після здобуття країною незалежності.
Джерело. https://m.gazeta.ua/articles/history/_colovik-spaliv-sebe-nepodalik-mogili-tarasa-sevchenka/1009671
Немає коментарів:
Дописати коментар