1892 народився Йосип Сліпий, церковний і громадський діяч, педагог, богослов, патріарх Української греко-католицької церкви (1975–1984), кардинал (1965). Дійсний (1930) і почесний (1964) член Наукового товариства імені Шевченка, дійсний член Тіберійської академії в Римі (Італія; 1965), почесний доктор Українського вільного університету (1969) та ряду університетів Пн. Америки, член Папської академії св. Томи (1989). Доктор теології (1918), професор (1922). Навчався в Греко-католицькій духовній семінарії у Львові (із 1902), Інсбрукському університеті (1911–1912), в університетах Грегоріанум, Анжелікум, у Папському Східному інституті (Рим). Із 1916 почав друкуватися. 1917 висвячений митрополитом А. Шептицьким на священика. 1918 захистив докторську дисертацію з теології – "Навчання візантійського патріарха Фотія про Пресвяту Трійцю". Із 1922 – професор, із 1925 – ректор Греко-католицької духовної семінарії у Львові, яку реорганізував у Греко-католицьку богословську академію у Львові (ректор із 1928). Організатор Українського богословського наукового товариства, із 1926 – його голова. 1935 А. Шептицький призначив Сліпого архідияконом Львівської митрополичої капітули. Із 25 листопада 1939 – архієпископ. У роки Другої світової війни – коад’ютор (помічник із правом наступництва) митрополита. Від 11 листопада 1944 – митрополит Галицький, архієпископ Львівський та єпископ Кам’янець-Подільський. 11 квітня 1945 заарештований за "ворожу діяльність проти УРСР, співпрацю з німецько-фашистськими окупантами". На вимогу світової громадськості 1963 звільнений і депортований до Ватикану. У грудні 1963 призначений членом Конгрегації східних церков. Заснував Український католицький університет св. Климентія Папи в Римі, філії якого діяли у Вашингтоні, Лондоні, Чикаго, Філадельфії. Із 1965 – кардинал, із 1975 – патріарх УГКЦ. Сліпий – учасник багатьох євхаристійних конгресів, значну увагу приділяв спілкуванню із українською діаспорою. На кошти Сліпого придбано приміщення для Українського вільного університету (1976), побудовано собор Святої Софії (Рим, 1969). З його ініціативи придбано і відновлено парафіяльний храм Жировицької Божої Матері, засновано монастир студитів у Кастель-Гондольфо (біля Риму). Наукова і пастирська спадщина Сліпого налічує 14 томів, виданих у 1968–1996 – «Твори Патріярха і кардинала Йосифа». 1992 Сліпий перепохований у Святоюрському соборі у Львові. У рідному селі Сліпого споруджується меморіальний комплекс. Його пам’яті присвячені документальні кінофільми: "В’язень Христа ради" (Я. Кулинич, 1985); "Йосиф Сліпий" (О. Коваль, 1993); "Заповіт Й.Сліпого" в 4-х серіях (1996) та ін. У 2014 Український католицький університет видав спогади Йосифа Сліпого за редакцією його багатолітнього секретаря о. Івана Дацька та Марії Горячої.
http://www.nbuv.gov.ua/node/4641
Немає коментарів:
Дописати коментар