29 січня 1948р. "нкеведисти" заарештували Василя Барвінського уродженця Тернополя, Українського піаніста, композитора, диригента.

Визначний представник української музичної культури XX століття. Провідний діяч Союзу українських професійних музик, почесний доктор Українського університету в Празі Його примусили підписати документ: «Дозволяю знищити мої рукописи». І рукописи були знищені. Потім було довге заслання на 10 років у мордовські табори. Після повернення із заслання усі свої сили зосередив на відновленні з пам’яті творів, рукописи яких були знищені під час його арешту (над цим працював до самої смерті). Похований у Львові на Личаківському цвинтарі у родинній гробниці. 

Джерело 1.https://teren.in.ua/2020/01/29/v-istoriyi-ternopil-2/

******

Барвінський Василь (1888 – 1963)

– композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя, представник західноукраїнської музичної культури.

Відомий музикознавець А. Рудницький відзначав безпосередній вплив В. Барвінського на цілу генерацію західноукраїнських композиторів і піаністів, які були його учнями (З. Лисько, М. Колесса, Ст. Туркевич-Лукіянович, Р. Савицький та ін.), та засвідчував, що еволюція вітчизняної музичної культури немислима без мистецької спадщини В. Барвінського.

Тривалий час ім’я композитора несправедливо замовчувалося, мистецький доробок вилучався з навчально-виховного процесу, а окремі твори (передусім рукописи) були знищені. Лише з 1990-х років інтерес до мистецької спадщини композитора значно зріс.

В. Барвінський навчався у Празькій консерваторії, багато концертував Європою як піаніст. З 1915 року очолював Вищий музичний інститут імені М. Лисенка у Львові, займався композиторською, виконавською і педагогічною діяльністю, керував хором львівського «Бояну», виступав як музикознавець.

До історії української музичної культури композитор увійшов, передусім, як автор музики для фортепіано. Тут і твори для молоді («Наше сонечко грає на фортепіано», «Колядки і щедрівки», «Шість мініатюр на українські народні теми», «Українські народні пісні для фортепіано», «Прелюдії» та ін.) й твори великої форми: Концерт фа мінор для фортепіано й симфонічного оркестру, Соната Cis-dur. Слід назвати також твори для віолончелі і фортепіано («Соната», «Варіації», «Сюїта», «Ноктюрн», «Думка»), камерно-інструментальні композиції (Секстет, Тріо, Квінтет), оркестрові твори (Українська рапсодія), вокально-симфонічні полотна («Українське весілля» для мішаного хору, квартету, солістів, оркестру, «Заповіт» на сл. Т. Шевченка для хору, соло басу в супроводі симфонічного оркестру, «Наша пісня, наша туга» на сл. С. Черкасенка для хору з оркестром, «94-й псалом Давида» – для соло тенора з оркестром, дві пісні на слова І. Франка «Місяцю, князю», і «Блаженна будь поміж женами» та ін.).

В жанрі хорової музики варто згадати «Пісні з Богогласника» для мішаного хору, пісня в супроводі фортепіано «Співа Західна Україна» (сл. Ю. Шкрумеляка); «Шевченкова хата» (сл. Б. Лепкого). Відзначимо й солоспіви «Ой, поля, ви поля», «Вечером в хаті», «В лісі», «Ой, люлі, люлі, моя дитино», «Колискова» (про «Колискову» В. Барвінського, яка надихнула Дж. Гершвіна на його колискову «Summer Time») та ін. 

Джерело 2.

http://ukr-music.paradox.dn.ua/barvinskyi-vasyl