8 лютого 1949р. в бою зі спецгрупою МДБ загинув Микола Козак (псевдо «Смок», «Богдан», «Вівчар», «Кучма», «Лука», «Петро», «Сергій Хортиця»).

Народився в 1914-му в селі Рахиня на Івано-Франківщині. Закінчив гімназію, навчався в Львівській політехніці.

В ОУН із 1934-го. Заарештований поляками за революційну діяльність у 1937-му, засуджений на 3 роки ув’язнення. Звільнився після окупації Польщі Німеччиною.

Повітовий провідник ОУН на Лемківщині (1940-1941), член похідних груп ОУН влітку 1941-го. Обласний провідник Кам’янець-Подільської (1941-1942) та Вінницької областей (1942-1943), крайовий референт СБ ОСУЗ із 1944-го. У березні-грудні 1945-го виконував обов’язки командира УПА-Північ, провідник ОУН північно-західних українських земель (1945-1948).

Нагороджений Золотим Хрестом Заслуги (1945).

Виніс на своїх плечах увесь тягар боротьби з агентурою НКВС. За допомогою підпільниці Людмили Фої ліквідував трьох високопрофесійних агентів радянських спецслужб.

Як згадував Василь Галаса: «У криївці «Уліяна» працювала друкарка Людмила Фоя – «Оксана»… З приходом большевиків НКВД заарештувало «Оксану» й вирішило використати для агентурної роботи. Дізнавшись на допитах, що вона контактувала з підпіллям на Волині, її послали до Луцька начебто від керівника ОУН в Києві, щоб установити зв’язок. Насправді МГБ хотіло проникнути в оточення «Смока» і «Дубового» та знищити їх. «Смок» зустрівся з «Оксаною», вислухав її розповідь і відверто сказав, що за всіма ознаками її прислало МГБ з агентурним завданням. Вона відразу розкрила всю правду. «Смок» відправив «Оксану» до Києва по цього т.зв. керівника ОУН у столиці. Йшлося про провокатора, який видав МГБ багато патріотичної молоді. «Оксані» вдалося його привезти, і він дав багато інформації про агентурну мережу в Києві».

Володимир В’ятрович: «Людмилі пощастило – її переслуховував особисто керівник СБ на Волині Микола Козак, якого вона знала ще з часів перебування в Києві. Жорстокий есбіст, якого деякі підпільники звинувачували у патологічній підозрілості, повірив дівчині. Більше того, в її зізнаннях він побачив можливість завдати удар у відповідь радянській спецслужбі…».

У результаті операції були схоплені чекістські агенти Михайло Захаржевський–«Таран» та Катерина Міньковська.

8 лютого 1949-го, потрапивши у засідку біля села Пітушків на Рівненщині, покінчив життя самогубством.

Джерело.

© 2021 Офіційний веб-сайт УІНП

www.memory.gov.ua