28 червня І914 року в день січово-сокільського здвигу вулицями Львова під звуки оркестру пройшов багатотисячний похід “Січі” та “Сокола”, з’явились озброєні відділи стрілецьких організацій, які з радістю зустріла громадськість міста. Це був перший етап формування майбутньої української військової формації.
“Січі” вчили та виховували українську молодь для боротьби за волю України, гартували її дух і готували до змагань, які незабаром прийшли і мали визначальну роль у боротьбі за українську державність. У “Січах” воскресали давні козацькі завзяття і посвята, клич “один за всіх, усі за одного”. Без “Січей” не було б Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії, Чину 1 листопада 1918 року, Акту Злуки 22 січня 1919 року.
В перші дні світової війни український політичний центр – Головна Українська Рада – оголосив клич: “До боротьби проти історичного ворога України, проти Росії, за визволення українського народу з московської неволі, за вільну, самостійну українську державу”. Головна Українська Рада видала Маніфест, який закликав українську молодь створювати збройні сформування, які репрезентували б Україну в бойових діях світової війни. Так була створена з добровольців, переважно 18-20 літньої молоді, військова формація Українські Січові Стрільці (УСС), для керівництва нею була утворена “Бойова Управа УСС”, її головою став “Січовий Батько” – тоді посол до австрійського парламенту Кирило Трильовський.
Джерело.http://www.spas.net.ua/index.php/news/full/244
https://www.istpravda.com.ua/dates/2019/03/18/32292/
Немає коментарів:
Дописати коментар