Олександр Онуфрійович Лушпинський - Архітектор «гуцульської сецесії», художник.

Видатний український архітектор Олександр Онуфрійович Лушпинський народився 11 липня 1878 року в селі Буцнів на Тернопіллі у родині коваля. Освіту здобував у Тернопільсьокій гімназії, по закінчення якої протягом 1898-1904 років навчався на відділі архітектури Цісарсько-королівської політехнічної школи у Львові (нині – «Львівська політехніка»).

Студенту Лушпинському пощастило з викладачами, серед яких, зокрема, був знаменитий Іван Левинський. З видатним майстром Лушпинський працюватиме практично все життя. На фірму Левинського архітектор прийшов у 1904 році, одразу після закінчення студій, і працював на ній до 1919 року. Лушпинський став автором або співавтором проєктів багатьох будівель, споруджених фірмою і які й сьогодні є окрасою українських міст, передусім Львова.

Велика заслуга Лушпинського полягає в його активних пошуках власне українського стилю в архітектурі, на зразок інших національних стилів, що виникали в тогочасній Європі. Стиль будівель Лушпинського з народними елементами прийнято називати «Гуцульською сецесією». Водночас чимало будівель спроектовано архітектором в дусі візантійсько-романських стилізацій.

Олександр Лушпинський був закоханий в українську дерев’яну архітектуру, ґрунтовно її вивчав і зарисовував зразки гуцульських і бойківських будівель. Замальовки дерев’яних церков експонував на першій архітектурній виставці у Львові у 1910 році (нині роботи зберігаються в Національному музеї). 1920 року Лушпинський видав альбом малюнків «Дерев’яні церкви Галичини XVI—XVIII ст.».

У 1930 році року Андрей Шептицький прийняв Лушпинського на посаду реставратора і члена консерваторної комісії греко-католицької митрополії. Восени 1932 року року Лушпинський увійшов до групи авторитетних фахівців, яка за дорученням Митрополичої капітули брала участь у підготовці матеріалів до реставрації Собору святого Юра. Створений у цей період за проектом Лушпинського іконостас у 1937 році з успіхом експонувався у США.

Споруди, спроектовані Лушпинським, і нині є окрасою багатьох міст і сіл Галичини. Багато з них він творив спільно з архітекторами кола Левинського, і не завжди є можливість встановити рівень творчого внеску конкретного архітектора у той чи інший проект.

У більшій чи іншій мірі Олександра Лушпинського можна вважати творцем Народного Дому в Копичинцях (тернопільська область), у фасаді якого застосовано сецесійно загострені романо-візантійські стилізації; знаменитого будинку кредитного товариства «Дністер» у Львові; санаторія Казимира Солецького по вулиці Личаківській (нині у ньому розміщений госпіталь прикордонних військ), низки розкішних віл, у тім числі й будинку, зведеному для Івана Труша.

У творчому здобутку Олександра Лушпинського також яскраві об’єкти сакральної архітектури, зокрема вражаючі храми в Оброшиному та Борині, дзвіниця Вознесенської церкви у Винниках, будинок монастиря в Івано-Франківську.

Як художник Лушпинський, окрім замальовок дерев’яних храмів, також створив проект відзнаки «Хрести УСС», а як скульптор є автором пам’ятник Маркіянові Шашкевичу в його рідному селі Підлиссі та низки надгробних пам’ятників на Личакові, у тому числі й своєму вчителеві Івану Левинському.

У 1911 році у селі Бурдяківцях на Борщівщині Лушпинський спроектував перший пам’ятник Шевченкові на Тернопільщині, а через 2 роки уже брав участь у створенні пам’ятника Кобзареві у Винниках.

Останні чотири роки свого життя митець, який так і не влаштував особистого життя й ніколи не був одружений, боровся з важкою недугою. Помер Олександр Лушпинський 20 листопада 1943 року. Його могилу на Личаківському цвинтарі у Львові на довгий час було забуто і лише у 2004 році знову ідентифіковано, після чого на ній встановили пам’ятну плиту. Іменем Лушпинського у Львові названо вулицю.

Джерело.http://www.kray.org.ua/15753/postati/lushpinskiy-oleksandr-arhitektor-gutsulskoyi-setsesiyi/