Іван Федорович Стасів - мужній комбатант ОУН, УПА народився 15 жовтня 1930 року в селі Болехівці Дрогобицького р-н. Львівської обл. (колишня Дрогобицька область), де закінчив семирічну школу. Навчання продовжив у Стебницькій середній школі.

Іван Федорович Стасів народився 15 жовтня 1930 року в селі Болехівці Дрогобицького району Львівської області (колишня Дрогобицька область), де закінчив семирічну школу. Навчання продовжив у Стебницькій середній школі.

1946 року вступив в організацію ОУН-УПА (під псевдонімом "Очерет"). Займався підпільною діяльністю.

22 грудня 1949 р.був заарештований у 10 класі, просто на уроках у школі. Енкаведисти відправили його в тюрму- катівню на вул.Стрийській,3 у м.Дрогобичі. Там почалися катування і тортури: били, запихали під нігті голки, встромляли пальці між двері, пекли гарячою праскою і запитували: "Скажи, где твои друзья?" А у Івана завжди була одна відповідь: "Там, де я". Кожної ночі у тюрмі їх катували, включали двигуни, щоб не було чути людського крику. А вдень все стихало. І тоді хлопці стукали в стінку камер і всі разом співали "Із тих тюрем поробимо школи і будем навчати дітей". ( Згодом, тюрма на вул.Стрийській перетворилася на Дрогобицький педагогічний університет).

Через кілька місяців його та разом з побратимами відправили у Стрийську тюрму. І там знущання- надягали на Івана гумову сорочку, після якої був пів-живий.

У Стрийській тюрмі зачитали вирок- 10 років заслання і відправили в Сибір. Дальше був Омськ, Томськ, Воркута.

 По дорозі, як їх везли у вагонах-корівниках, кожного ранку дерев`яним молотком били по голові (так їх рахували), а якщо у дорозі хтось помирав, то відчиняли двері, брали за руки, за ноги і викидали з поїзда.

В Сибіру працював у шахтах вугільних і молібденових, де було робити найважче. Потім був Казахстан місто Мєждуреченськ, "Чурбайнура", Джезгазган.

Після смерті Сталіна трохи стало вільніше. В Джезгазгані довідалися про школу, в якій екстерном можна було здати екзамени за 10 клас. Із них 5 хлопців отримали атестат про середню освіту. Допомогла їм директор школи пані Ліда. Хлопці дали слово, якщо повернуться додому, одружаться і якщо у когось із п`яти народиться донька, то назвуть її на честь директорки- Лідою. І...слова дотримали.

А 7 липня 1956 року, у День свого покровителя, Іван повернувся додому, в рідне село.

1959 року закінчив Дрогобицький механічний технікум. Отримав скерування у місто Надвірна Івано-Франківської області, працював у бурінні.

У 1975 році переїхав із сім`єю у місто Дрогобич.

Працював до пенсії на Дрогобицькому долотному заводі.

Все життя був твердий, як криця, вірив, що імперія зла впаде.

В 1991 р., коли була проголошена Незалежна Україна, коли було створено Всеукраїнське братство ветеранів ОУН-УПА імені генерала Романа Шухевича "Тараса Чупринки", Іван став її членом.

В Дрогобичі стала Станиця Братства ОУН-УПА. Іван, як член Станиці, бере активну участь як комбатант ОУН-УПА.

1 квітня 2011 року Іван Стасів відійшов у вічність. Похований на кладовищі на вул.Пилипа Орлика у місті Дрогобичі.

На його могилі написано:

"Ти хрест свій ніс до скону, до кінця

Свій рідний край ти боронив від ворогів і лиха

Ти милість Божу заслужив життям

І в нашій пам`яті живий будеш навіки".

Вічна слава Героям!

Теплими спогадами поділилася дружина пані Наталія Стасів.

Джерело інформації: https://drohobychyna.com.ua