Василь Кивацький народився 1928 року в с.Волоща Дрогобицького району. Закінчивши семикласну місцеву школу, працював на своєму клаптику землі. Бачив порядки радянської влади: як ходили вночі зі зброєю і вимагали підписувати позику на велику суму грошей. Василь неодноразово зустрічався з упівцями, які часом давали йому завдання: розповсюджувати листівки та заборонену літературу.
У 1950 р. його арештували як "пособника ОУН-УПА", засудили на 25 років. Заслали в далекі Джезгазганські степи Казахстану. Особливу мужність, відвагу виявив в Кінгірі. В`язні не витримували голоду, виснажливої праці, знущань наглядачів-собачників. "Воля або смерть"- гасло, яке підтримали табірники п`яти зон табору Кінгіра. Почалося повстання навесні 1954 р. Василь був у перших лавах сміливців, які розбили мур. Разом ішли під кулі автоматників. Мало не загинув від димової шашки-гранати (наглядачі кидали їх у бараки), але Іван Танчин, родом із Волощі, врятував Василя- витягнув непритомного на повітря.
У 1956 р. повернувся в рідне село. Згодом одружився. Сибірські морози та каторжна праця підірвали здоров`я і не дали можливості довго тішитися своїми синами та онуками.
У 1978 р. від тяжкої недуги Василь Кивацький відійшов у засвіти.
Похований у Волощі. Друзі по табору не забувають відважного в`язня московсько-большевицького табору Кінгір, де пролилася кров кращих синів і дочок України.
Джерело: "300 Великих дрогобичан". Бенедьо Грущак.
Немає коментарів:
Дописати коментар