Навчався в 1, 7 та 8 Київських чоловічих гімназіях.
1919 — закінчив 8-1 клас Другої української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства
1919–1923 історико-філологічний факультет Київського університету, на той час — Вищого інституту народної освіти (ВІНО). Був виключений з політичних мотивів як «ворожий та соціально чужий елемент».
До виключення з ВІНО вступив на 2-й курс етнографічного відділу Київського археологічного інституту, який закінчив у 1924р.
Робота:
Одночасно з навчанням працював:
1917–1918 — в канцелярії Українського народного університету.
1918–1919 — помічником секретаря Українського наукового товариства у Києві.
1920–1922 — старшим помічником бібліотекаря у Вищому інституті народної освіти.
1920–1922 — лектором Робітничо-селянського університету.
З 1921 — у Всеукраїнській Академії наук (ВУАН):
1921–1931 — позаштатним співробітником Комісії для складання історично-географічного словника (з 1926 — Історично-географічна комісія),
1922–1925 — наук. співр. Наук. - Дослідчої Катедри історії України та іст. географії України.
1924–1933 — Член комісії районного дослідження Києва і Правобережжя та Південної України
1928 захистив промоційну працю “Київська козаччина 1855 р.”.
У 1931–1933 після від’їзду М. С.Грушевського до москви фактично керував роботою Кафедри історії України доби торговельного капіталу при ВУАН.
Репресії:
Під час Голодомору як співробітник Михайла Грушевського був звільнений із роботи і був незаконно засуджений на три роки совєцьких концтаборів. Покарання відбував на Далекому Сході.
На початку березня 1936 року закінчився перший гулагівський термін Сергія Шамрая. Він повернувся в Україну, оселився в Чернігові, де працював старшим референтом обласного управління народногосподарського обліку. Коли репресії досягли апогею, прокурор Чернігівської області підписав постанову про його арешт. Це сталося 7 серпня 1937 року. Другий вирок був винесений у Москві. Особлива нарада при НКВД СССР 28 березня 1938 року постановила — 8 років виправно-трудових таборів. Науковець дізнався про це рішення уже на Колимі. 4 січня 1939 року Шамрай загинув від виснаження і тортур. Реабілітований 1958.
Немає коментарів:
Дописати коментар