...І з глибин душі, мов з виру вирина Важке, як камінь, слово: чужина! 4 січня 1974 р. в Празі Українська громадськість провела в останню путь Костя Вагилевича – поета, вчителя, громадського діяча, вояка УГА. Автор спомину Шкіль Олег.

Народився Кость 22 квітня 1892 року в с.Ясень. В сім’ї крім нього було ще 12 дітей. В юному віці став до праці, спочатку випасав чужих корів, а потім пішов на роботу в ліс. 

В 1912 році призваний на військову службу, а з вибухом війни відправлений на фронт, де отримавши поранення потрапив в шпиталь, який захопили росіяни. Його як полоненого відправлено за Урал, де перебував два роки. У 1916 р. його разом з іншими полоненими перевезли в Україну, щоб тут працювали у поміщиків на ріллі. З початком перших визвольних змагань вступає до Галицьких Січових Стрільців з якими перебував і чотирикутник смерті і тиф. Після розброєння і польського полону потрапляє у табір в Йосефові. 

В 1921 р. звільнений з під режиму для полонених, не зважаючи на свій вік, вступає в новоорганізовані матуральні курси щоб отримати середню освіту. Потім вивчав філологію в Карловому університеті у Празі (1923– 28), там же захистив докторську дисертацію (1930) з правом навчання в середніх школах. Після закінчення від'їхав на Закарпаття, де отримав місце вчителя в народній школі в Широкім Лузі а згодом в Новоселиці, Дубовім та в Бедевлі на Тячівщині. 

У 1938 р. отримує посаду в міській школі в Рахові, але по короткому часі з приходом угорської окупації потрапляє в ув'язнення. Спочатку в табори смерті в Великому Бичкові та Кривім, а після до табору в Варюлопоші біля Ніредьгазу, звідкіля по 2-3 місяцях був вивезений в Австрію. Літом 1939 р. зупинився в Празі, в домі батьків дружини, яка там також була разом з двома дітьми Настею та Параскою. Тут починає працювати асистентом в Українському Вільному Університеті на філософському факультеті, яким завідував о. д-р А.Волошин. Крім праці брав активну участь в громадському життю. 

В 1945 р. по приході більшовиків в Чехію, Вагилевич, щоб уникнути долі своїх репресованих товаришів вирішує втікати з країни. Спочатку до Німеччини, де мешкав у м. Берхтесґаден до 1950, а потім в США, де знову ж таки активно вливається в громадське і культурне життя діаспори. В грудні 1954 року в Детройті, силами укр. культурно-мистецького клубу організовано вечір творчості К.Вагилевича.  

Та все ж відчуваючи сильну тугу за батьківщиною, родичами і відчуваючи смерть 9 березня 1973 р. неочікувано повертається до Праги. Тут він ще встигає зустрітися з своїм братом, який приїхав з Ясеня, щоб його відвідати. Помер цей щирий патріот 4 січня 1974 р. 

Протягом свого життя став упорядником букваря «Свою Україну любіть», автором збірок «Україна непоборна» (1941), «Триєдиність» (1968), «Казки про золоту рибку» (1945), абетки музики і співу «До-мі-соль» і підручника англійської мови «А-В-С»

Автор спомину Шкіль Олег.