Марія Кришталь - Секретар - діловод проводу УПА із с. Гаї Нижні народилася 1 січня 1922р. 30 жовтня 1946р. її разом із 10-ма іншими повстанцями, оточили московити щоб не здатися мужня партизанка проковтнула ампулу з отрутою.

Могила загиблих командирів УПА Дрогобиччини Фото Ігоря Чави. Дрогобич.

Марія Кришталь народилася 1 січня 1922 року в селі Гаї Нижні. У сім`ї було 5 дітей, батько - інвалід. Марійка зростала надзвичайно розумною і кмітливою. Початкову освіту здобула в рідному селі. Від 1932 року студіює у Дрогобицькій гімназії імені Івана Франка. Навчалася на відмінно.

Поступила у Львівську політехніку на хіміко-технологічний факультет (1940 р.). А потім патріотичні почуття, любов до України покликали її у лави УПА- псевдо "Леся". Добре знала німецьку мову, радіосправу, швидко та грамотно друкувала.

У криївці, яка була в стодолі сім`ї Дмитришиних с.Уличне, друкувала листівки, розповсюджувала їх в Уличному, Станелі, Нижніх та Верхніх Гаях, багатьох селах Сколівського району.

29 жовтня 1946 року у штабній криївці в с.Уличне зійшлися на нараду провідні командири УПА. Серед них була й Марія Кришталь.

30 жовтня їх оточили червоні нелюди. Разом із 10-ма іншими повстанцями, щоб не здатися енкаведистам, мужня партизанка проковтнула ампулу з отрутою.

Мертві тіла 11 повстанців відвезли в Дрогобич.

1 листопада 1946 року їх таємно закопали на цвинтарі (вул.Трускавецька). Яму викопували та клали в неї мертві тіла хлопці-патріоти, які сиділи у Дрогобицькій тюрмі НКВД. Тіло Марії ніс хлопець, який увесь тремтів, а з очей лилися сльози. Це був Ярослав- рідний брат Марійки. Хлопець нікому нічого не розповів і навіть після повернення із Сибіру мовчав. Лише за два роки перед смертю (помер у 1990 р.) розкрив цю таємницю. Уся родина Кришталів була репресована.

Молоду, сміливу, розумну, красиву з довгими косами- такою пам`ятають Марію в Уличному.

Джерело інформації 1

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Дарія Габчак, богдан Пристай.

https://drohobychyna.com.ua/section/osobistosti/mariya-krishtal/

*******

Подаю опис цих подій з книги “Дрогобицький некрополь” Р. Пастуха:

“На виконання таємної постанови ЦК КПСС про зосередження головних зусиль червоних карателів на боротьбу з проводом ОУН і УПА сатрапи з ЦК КП(б)У, Дрогобицького обкому компартії, обласного управління НКВД здобули відомості про дислокацію в с.Уличному одного зі штабів УПА, але ще не володіли точнішою інформацією. А штабний бункер повстанці побудували на околиці села, званій “На Яцкові”, на подвір’ї хати господаря Дмитришина. З бункера старшини УПА керували збройним опором, тут вони отримували по зв’язку накази та інструкції Центрального проводу і передавали туди потрібні документи, тут для них знаходилось місце для короткочасного переховування від небезпеки. Зазвичай у бункері працювала тільки секретар-діловод Марія Кришталь – “Леся” родом з Гаїв Нижніх, бо старшини майже постійно перебували у загонах.

Тієї пори внаслідок величезних людських втрат героїчний опір УПА поступово згасав. У жовтні 1946 р. з-за кордону прибув зв’язковий Центрального проводу “Бей”, який доправив у бункер радіостанцію і вказівки командування щодо зміни способів і методів боротьби з комуно-російськими окупантами. Частині повстанців було доручено леґалізуватися і замість збройної боротьби вдатися до підпільної. Увечері 29 жовтня 1946 р. в бункері відбулась нарада провідних повстанських командирів Дрогобиччини. Ніч вони вирішили провести тут, щоб знову розійтися до місць служби.

Та не знали герої, що червонопогонники великими силами вже підтягнулися до села і на світанку оточили його потрійним кільцем. Леґальний зв’язковий штабу УПА в с.Уличному Василь Пилат кинувся повідомити бойових побратимів про смертельну небезпеку, проте не зумів прорватися до них і в безвиході відібрав собі життя. Підлий інформатор вказав ворогові місце бункера. Енкаведисти наказали повстанцям здатися. Ті запропонували перемовини, щоб виграти час для знищення всіх документів, друкарських машинок, радіостанції та радіоприймача. Тоді герої під спів гимну “Ще не вмерла Україна” попрощались і загинули. Запала тиша. Карателі боялись підійти ближче і закидали бункер гранатами.

Хто ті незламні патріоти, котрі вкрили свої імена вічною славою? Це командир ВО “Маківка” Теодор Тимчій Теодорович (3.06.1916 – 22.03.1946 рр.) “Аркас” із с.Грабовець на Стрийщині, Львівської обл. Член ОУН (1932). Референт пропаганди районного проводу ОУН нафтового басейну(11.1945 – 03.1946).

Федун Орест Іванович (“Ікар”,“Орест”; 1923, с.Більче Миколаївського р-ну Львівської обл. – 30.10.1946, с. Уличне Дрогобицького р-ну Львівської обл.). Абсольвент гімназії. Районний провідник юнацтва, абсольвент старшинської школи УПА “ Олені ”, бунчужний сотні УПА к-ра “ Вікторії ”, старшиний вістун УПА. Референт пропаганди Дрогобицького надрайонного проводу ОУН ( весна 1945 – 09.1946 ). Провідник Дрогобицького над районного проводу ОУН ( 08-10.1946 ). 

Винницький Володимир Антонович “Бенедьо”, “Шахтар”; 1917, смт. Стебник Дрогобицького р-ну Львіської обл. – 30.10.1946 р, с.Уличне Дрогобицького р-ну Львіської обл.). Референт пропаганди Дрогобицького районного проводу ОУН (06.1945 – 30.10.1946). 

Іван Івасівка -“Знак” з Стебника, заступник регфента пропаганди Дрогобицького районного проводу.

Районовий провідник Федір Матківський -“Зенон”, “Віктор” з Уличного. 

Референт СБ Іван Матківський -“Базьо”, “Граб” з Уличного. 

Кущовий провідник Михайло Галик “Ященко” з Уличного. 

Баб’як Теодор “Віктор” “Зенон”, “Гаєвий”; 1921 с.Уличне Дрогобицького р-ну Львіської обл.- 30.10.1946, с Уличне Дрогобицького р-ну Львіської обл.) Чотовий УНС. Над районний військовий референт. Провідник Дрогобицького районного проводу ОУН (не пізніше 06.1945 – 10.1946).

Машиністка Дрогобицького над районного проводу ОУН Марія Кришталь “Леся”. 

М.Галик “Яценко” – господарчий кущового проводу.

Кущовий провідник “Граб” або регент СБ. Місцевий станичний “Калка”.

Завантаживши тіла полеглих на фіру, енкаведисти привезли їх в Уличне і поклали під вікнами школи для впізнання. Вчительки Катерина Кульчицька-Сов’як і Марія Бодревич, селяни, їхні діти добре знали більшість полеглих, та не видали нікого з них, аби не постраждали їх родини. Після цього тіла відвезли до Дрогобича, сфотографували і описали, а 1 листопада 1946 р. таємно закопали в спільній могилі у протилежному від центрального входу крайньому лівому куті старого цвинтаря на вулиці Трускавецькій.

Могилу навмисно засипали сміттям, сторожеві цвинтаря суворо заборонили давати будь-яку інформацію про неї. Завдяки Миколі Савчину з Уличного та Катерині Кульчицькій - Сов’як з Дрогобича в 1991 р. про неї дізнався загал. Упродовж наступних років уличнянська вчителька Дарія Грабчак зібрала докладнішу інформацію про цю героїчну сторінку з літопису боротьби ОУН і УПА, і нині земляки знають її навіть у подробицях.”

Джерело інформації 2

https://drohobych-rada.gov.ua/anons-kruglyj-stil-zunr-pershyj-paginets-derzhavnosti-ukrayiny-hh-stolittya-98-i-rokovyny-progoloshennya-zunr/