Мамо, не вбивай мене ! (Тим, хто задумує лихе...) Мамо і тату ! Ви ще не знаєте, але сьогодні ваші дві клітини в одну злилися. І почалось моє Життя. Я така рада ! Я - Ваше дитя !Уже дізналися ? Зраділи ? Приймаєте мою особу ? Ні ? Задумали позбутись ? Зачекайте ! Я виросту, на вас буду подібна. Не поспішайте, не робіть, прошу, дурниць !

Ось мені другий місяць йде. Вже органи усі у мене є . І ріст мій - з десять сантиметрів. Тягнусь вгору ! Серце шалено стукотить. Послухайте ! Воно так прагне жить ! А очі хочуть швидше побачить сонце, світ, тебе, матусю ! Сфотографуй мене ! Мені уже чотири.

Я дівчинка ! Майбутня помічниця. Але чому ти, мамо, плачеш ? Тут веселитися годиться ! Не плач, бо плачу й я з тобою і миюся твоєю гіркотою. Тішусь тоді, коли смієшся, долонею ноги торкнешся. Ось мені й п’ять . Я смокчу пальчик. Бачиш, яка я молодчина ? Тобі все - рівно ? В твої плани я народитись не входила ?

А я так голос твій люблю, твій ніжний спів. Тільки не крик...

Я розвиваюся. Ти, мамо, все їси ? Уже має волоссячко рости . Ти була в лікаря... Та він якийсь недобрий. Холодний, наче лід. Йому все - рівно, чи народжусь я чи ні. Та ти... Ти ж моя мама !  

Як ти можеш дати йому життя моє згубити ? Мені не жити ?! Ой, щось пече . Будиночок в вогні . Ні, мамо, ні ! Не дай цього зробити. У мені кров твоя і батькова також... 

Горить ! Болить ! Матусю ! Захисти ! Я хочу жить ! Я ж не побачу вже тебе ніколи і цей світ.

Я не почую голосу твого і пташок щебетання.

Не доторкнусь до рук, не знатиму вже, що таке кохання . Усе... Лечу. Болю уже не відчуваю. Я легка ! Я маленька хмарка ! Ось Небо вже мене приймає . Тут таких діток багато..., як я.

Тепер вже знаю, що таке аборт. Мені усе тут пояснили . Але не можу зрозуміти ніяк... Чому, чому мене ти не хотіла..?

 

Поширьте цей допис, може це десь врятує життя маленької крихітки... Добро вертається добром...