Герої (загинули 18 - 22 лютого 1952 р.) ОУН-УПА Марта і Мирон Свідруки – люди з легенди, національні герої, гордість м.Надвірна.

Відкриття пам’ятного знаку Героям ОУН-УПА Марті і Миронові Свідрукам біля районного будинку культури в м.Надвірна. 

Меморіальна дошка Героїв УПА Мирона та Марти Свідруків. 

Сильний духом та мужній український народ неможливо зламати і поставити на коліна, відчуття волі і власної гідності завжди жили в серцях українців. Історія України має багато періодів, коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинялись під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі. Героїчна історія ОУН-УПА є величним прикладом жертовного служіння українському народу. Цвіт української нації – молоді хлопці та дівчата, у найдраматичніший момент нашої історії, самоорганізувались в потужну силу і з гаслом «Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї», вони впевнено йшли у бій, віддавали своє життя в ім’я Батьківщини. Серед числа Героїв України, які свідомо обрали шлях боротьби за національну ідею, свободу і незалежність нашої держави з любові до України є Марта та Мирон Свідруки – герої ОУН-УПА, почесні громадяни м.Надвірна, роковини загибелі яких громада міста вшановує 18 та 22 лютого. Символічним є те, що в ці лютневі дні ми вшановуємо Героїв Небесної Сотні, які, як і Мирон та Марта, у розквіті сил віддали свою молодість і життя за рідну Україну. 

Згадуються слова «Марка Боєслава»: «Будь горда, Україно, за них. Ти вічна в їх жертві, а вони в тобі. Вічна слава Героям!»

Народилися Мирон і Марта Свідруки 9 березня 1928 р. в Надвірній у патріотичній сім’ї. Активні учасники «Просвіти» та «Пласту». Своє життя з малку звіряли з Божими Заповідями і «Кобзарем», що був настільною книгою вдома. Вже 13-літніми вони стали зв’язковими УПА. 1944 року Мирон належав до особистої охорони “Марка Боєслава” (Михайла Дяченка), члена Української головної визвольної ради, крайового провідника пропаганди ОУН, а Марта була його друкаркою. Вона й сама писала вірші та публікувала їх у підпільній пресі. Молоді мрії про щасливе майбутнє замінили на непримиренну боротьбу з окупантами.

Мирон та Марта боролися за волю нашого народу, не шкодуючи ні здоров`я, ні життя. Марта («Настя Черемшина») була вродлива і відважна. Повстанці називали її «Квіткою». Сам «Марко Боєслав» відзначав у дівчині великий талант писати. Юній друкарці «Насті» присвятив вірша, який став піснею «Рости, рости, черемшино» і нагородив вічною пам’яттю ту, яка ні на мить не завагалась боротись за Україну до останнього подиху. Мирон (“Вільшенко”, “Пімста”, “Завзятий”) був настільки спритним, що міг рубати і стріляти обома руками, перестрибував з розгону 3-метрову огорожу. Мав дуже розвинену інтуїцію, був сміливий та відважний. Часто говорив: «Нині я дурно прожив життя. День пройшов, а я нічого не зробив для України». Але це не так, адже брат з сестрою, пліч-о-пліч зі своїми побратимами боролись за святе – свободу та незалежність України.

Мирон нагороджений Срібним Хрестом Боєвої Заслуги І ступеня за героїчний порятунок Анни Попович, зв’язкової сотника “Довбуша”, яку взяли поранену в полон вороги. І все ж життя Мирона та його сестри наближалось до трагічного фіналу. 18 лютого 1952 р., потрапивши в оточення, Мирон Свідрук розпочав свій останній бій. Він був короткий, бо мав Мирон лише револьвер. Щоб не потрапити в руки ворогів, свинцеву крапку у своєму житті поставив сам. Було йому тоді неповних 24 роки. Марта загинула через три дні, 22 лютого, – разом зі своїм командиром, “Марком Боєславом”.

Дмитро Синяк у своїх спогадах писав: «Мирон і Марта – люди з легенди, національні герої, гордість м.Надвірна!». Імена надвірнянців Мирона і Марти Свідруків золотими літерами вписані поруч з іншими Героями у Пантеоні слави України. Пам’ять про славні подвиги наших земляків завжди житимуть у наших серцях та серцях прийдешніх поколінь.

В 2012 році рішенням Надвірнянської міської ради Героям було присвоєно звання «Почесних громадян м.Надвірна».

Надвірнянська міська рада

Офіційний сайт.