Гальчевський Яків Васильович (Орел, Правобережець, Войнаровський) - сотник Армії УНР. Убитий солдатами Армії Крайової.

                          (2.10.1894-08.1943)

Походив із селянської родини с. Гута- Літинська Літинського повіту Подільської губернії. Закінчив 2-класну Курилівську учительську школу, працював учителем у сільських школах. У 1915 р. був мобілізований до армії, брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — поручик.

З 22.11.1918 р. — отаман Літинського куреня Українського Козацтва, який у грудні 1918 р був влитий до складу 61-го Гайсинського пішого полку ім. С Петлюри, командував батареєю при цьому полку. Деякими

мемуаристами та дослідниками вважається командиром 61-го Гайсинського пішого полку, однак за наказами по полку за грудень 1918 р. — травень 1919 р. як командир полку не згадується.

02.04.1919 р. був представлений до підвищення до наступного звання та нагородження орденом Архістратига Михаїла за бій під Костополем (ордени виготовлено не було). З травня 1919 р. — командир партизанського загону у Літинськомку повіті. У 1920 р служив у 5-й Херсонській дивізії Армії УНР. У липні 1921 р. на чолі загону у 70 повстанців перетнув польсько-радянський кордон та вів партизанську війну проти радянської влади у Літинському повіті.

02.09.1922 р. загін отамана Гальчевського-О

рла у кількості 66-ти осіб залишив радянську територію, перетнув Збруч та повернувся на територію Польщі. На початку липня 1923 р. усього лише з 5 повстанцями знов перейшов на радянську територію, де партизанив у Літинському, Летичівському, Ново-Ушицькому та Жмеринському повітах.

Восени 1923 р повернувся до Польщі. 01.04.1925 р з 10-ма повстанцями втретє перейшов на радянську територію для ведення партизанської війни. Вкінці 1925 р. повернувся до Польщі. На еміграції жив у Варшаві. З 1928 р під прізвищем «Войнаровський» служив контрактовим офіцером (майором) у польській армії — у 67-му піхотному полку (Бродниця). У серпні 1939 р. командував позаштатним 4-м батальйоном цього полку.

З 08.09.1939 р. — командир батальйону Оборони Народової «Бордниця», відзначився у боях проти німецьких військ під м. Кутно, був представлений до ордену «Віртуті Мілітарі». Останнє звання у польській армії — капітан. Потрапив до німецького полону, у січні 1940 р. був звільнений за клопотанням уряду УНР в екзилі. 

16.06.1942 р сформував та очолив т. зв. Холмський легіон самооборони, що захищав українське населення від нападів поляків. 

Загинув у власному домі під час нападу польських партизанів у с. Пересоловичі (Peresołowice) Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Гальчевський годину тримав оборону, поки, врешті-решт, не був застрелений. Прошите кулями тіло поляки витягли на подвір'я і порубали.

Джерело

УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting.