Кат-поручик застрелив жінку, яка тримала за руки двох малих дітей (автор: Купич Іван). Спогади.

Українська давня церква у с. Журавче, що існувала до 1912 р.

****

У м. Любачеві знаходився штаб війська польського, який обіймав терени Любачівського, Ярославського, Томашівського і Грубешівського повітів, і мав завдання: ліквідувати УПА і депортацію наших людей на західні терени і північні землі Польщі.

25 травня прибула група війська польського до с. Руда Журавецька, де розквартирувалися й почали робити напади на наші села, а також засідки на повстанців УПА, почалися арешти.

Уперше 6.06.1947 р. йшли облавою на ліси в окрузі с. Журавці, де їх провадив сексот «Білий» – Манєківський Іван. Зустрілись з невеликою групою УПА, командиром якої був чотовий «Гонта». Цього дня жертв з нашого боку не було, усім вдалося сховатися до криївок, які були збудовані в селі.

Наступного дня, 7.06.1947 р., ще з ночі обступили с. Журавці, де зрадник Павло Назоровець вказав полякам криївку чотового «Ґонти», з яким були ще три повстанці: Дубовий, Коляда і Чуйко. Криївка була у хаті вдови Параскевії Богдан, чоловік якої загинув на фронті, воюючи у російському війську. Її поляки мордували, погрожували убити, але вона не виказала нікого. Військо тоді зібрало мешканців села, особливо жінок і дітей, і розкопали криївку. Повстанці, щоб не здатися живими катам, застрелились. Кат-поручик, розлютившись, застрелив жінку, яка тримала за руки двох малих дітей. Дітки, побачивши маму, що мертва падала на землю, розбіглися. Поручник убив ще сусіда Михайла Попіка і старця Петночко Профирка.

Знайшли поляки ще одну криївку, де ховалися повстанці «Грабовий» і «Сумний», вони загинули у бою. Так цього дня загинуло вісім осіб – п'ятеро повстанців і троє ні в чому не винних цивільних. Усіх їх повезли до Любачева.

11-12. 06.1947 р. польське військо вступило у Вербицю. Село спалили, а зрадник «Білий» показував криївки, де ховалися повстанці. Жоден з них не дався живим. Їх тіла також відвезли до Любачева.

16-17.06.1947 р. у с. Корні дванадцять повстанців пострілялися у криївці. Їх повитягали з криївки і поклали при дорозі, щоб люди їх упізнали. Серед убитих був командир «Нечоса» і «Максим». Їх тіла теж повезли до Любачева.

Упродовж 15-18 червня того ж року відбувся бій у місцині Дениска – Річиця між польським військом і чотовим «Листком» із сотні «Шума», де було тридцять сім повстанців. Лише двоє з них здалися, решта – загинули у бою. Тим, хто здався – Климкові Івану і Кметю Євстахію – присудили смертну кару, але, зваживши на їх молодий вік, кару замінили довічним ув'язненням.

На початку вересня стрільці «Запорожець» і «Левцьо» отримали наказ від сотенного «Шума» йти в розвідку. Через кілька днів вони прийшли з польським військом і виказали криївку, де ховався «Шум», який застрілився, а чотовий «Сурма» – загинув. Їх тіла також повезли у Любачів.

15-16.09.1947 р. поляки знайшли криївку провідника УПА Закерзоння, на псевдо «Стяг». Він з охороною підірвалися у криївці. Усі трупи звозили до Любачева, щоб полонені воїни УПА впізнавали своїх товаришів. Поруч зі «Стягом» лежав командир СБ «Ялівець». Провідника упізнав Д. Крупський.

Зрадник Іван Кіх виказав криївку «Чубчика», командира СБ, з яким був стрілець «Сірко». Вони застрелилися, але не здалися у руки катам.

Усіх вбитих повстанців і цивільних поскидали до ями у лісі Любачева.

Джерело. Вісник Любачівщини №16, Львів – 2008. – 98 стор.

http://www.vox-populi.com.ua/