3.02.1873 – у м. Чесанів нині в Польщі народився Петро Котович (в світі Андрій), ЧСВВ, священник УГКЦ (1897), місіонер, письменник, перекладач.

З відзнакою закінчив гімназію у м. Перемишль. 1890 вступив на новіціат Чину св. Василія Великого в Добромильський монастир (довічні обіти 1895). Богословську освіту здобував у монастирських школах оо. Василіан Добромиля, Лаврова та Кристинополя. Душпастирював у василіанських монастирях Львова, Дрогобича, Жовкви, чимало зусиль складав для видавництва духовної літератури, писав власні твори та перекладав іноземну релігійну літературу. 1919 в числі 42 монахів василіан інтернований польською владою в концентраційному таборі в Домб’є. Від 1920 продовжив служіння на Закарпатті, ігумен Ужгородського монастиря та директор інтернату при монастирі (1922). При монастирі створив друкарню (1925), одним з жертводавців якої був зокрема Митрополит Андрей Шептицький. Ігумен монастиря в Імстичеві (1931). Під тиском угорської окупаційної влади 1939 переведений на місійну працю до Канади. Помер в Канаді 1955.

Із фейсбук сторінки Zenon Borovets