Отож, що сказала поганого Катя Chily (Катя Кондратенко-Боголюбова) - маленька і тендітна жіночка, майже дитина по своїй природі, яку я знаю і люблю ще з її дитинства. Вона сказала небагато - і я можу процитувати її дослівно: "В центрі української держави в столиці України , в час війни за Україну, має бути встановлений символ українського Різдва. Не інші символи. І не символи інших народів. При всій толерантності, повазі та шані. Шана перше має бути своїй землі, своєму народові та своїм традиціям, які охороняють цю державу і народ."
По суті, вона сказала чисту правду. Сказала щиро і відверто, використавши в контексті важливі слова "шана і повага", тобто підкреслила, що не має в своїй думці жодної агресії, жодного зазіхання на чиюсь національну святиню, жодного натяку на мову ворожнечі.
То чому ж у відповідь вона отримала таку шалену хвилю злоби, обурення і відвертого хейту на свою адресу? Чому соціальні мережі буквально шаленіють від цих двох абзаців?
Ну, я ще можу зрозуміти тих хворобливо налаштованих індивідумів, у яких один лише натяк на їхню національну приналежність викликає гнів та істерику аж до тремтіння кінцівок. Був у нас такий народний депутат, який весь час використовував цей козир у своїх публічних виступах, що справляло неприємне враження спекуляції.
Ну що поробиш, Бог зробив нас усіх різними - хтось українець, хтось поляк, угорець, таджик чи китаєць. Ну а хтось єврей - чому власне має викликати таку негативну реакцію це абсолютно нейтральне слово у психічно здорових людей?
Але, напевно, ми маємо справу не так з людьми певної національністі, як із якоюсь особливою доктриною чи світобаченням, що, буквально на кожному кроці, кричить про свою виключність і вищість над будь-якими правилами. Уявіть собі, що в Україні ввели кримінальну статтю за заперечення Голодомору в Україні? Який би рейвах здійнявся! А спробуйте заперечити Холокост - і ви тут же отримаєте кримінальну статтю і можете потрапити за грати!
Як на мене, - суворо і справедливо - саме так треба охороняти свою націю, свої символи, і шанувати жертви свого народу.
Але є одне невеличке "але" - варто це робити в своїй державі, виховуючи цей патріотичний дух серед громадян власної країни.
А якщо це робиться не своїй країні, то згідно логіки, тут є два варіанти - або хтось погано розуміє правила делікатності і толерантності або хтось не бачить різниці між своєю і чужою країною.
Хтось одразу заперечить, як ви можете! - ця країна мені не чужа, тут народилися мої діди і прадіди, вони воювали за цю країну, тут їх могили...
Немає ніяких заперечень! Я не проти співіснування в Україні різних культур і національностей. Я зовсім не проти того, аби в Україні відкрився, скажімо, телеканал єврейскої культури - і там лунала єврейська музика чи читалися вірші на івриті чи ідиші.
Але я категорично проти того, коли йде "українське" кіно, скажімо про полтавчан чи закарпатців, де роль цих самих "недолугих українців" грають не самі українці, а люди, що повдягалися в шаровари і киптарики уперше в житті - і мають дуже умовну близькість до української культури.
Я також проти того, коли деякі поп-зірки починають співати не дуже щиро колядки та щедрівки, заради того, щоби з"їздити на концерти до США чи Канади. Тобто використовують народну творчість у кон"юктурних цілях.
Я також проти того, що з інформаційного простору зникає гумор Сорочинського Ярмарку, а замість нього всюди насаджується гумор Одеського привозу!
Просто культура - це надзвичайно тонка річ. Тут все має бути у природній гармонії. Її не мають порушувати жодні телеканали чи фм-станції, віддаючи перевагу чомусь одному. Але, як кажуть - хто платить, той замовляє музику.
Я прекрасно розумію, що безглуздо боротися з вітряками, бо вони крутяться, тому що дме вітер. Але хто здіймає цей вітер в українському інформпросторі - і для чого це робиться?
Коли я хочу помилуватися культурою чи релігією певного народу, то я їду до тієї чи іншої країни (якщо, звичайно, цей народ має свою державу і країну). Я був тричі в Ізраїлі - і в захоплені від того, як там бережуть свою матеріальну і нематеріальну культуру своїх пращурів.
Але я не в захопленні від того, як на кожному кроці хтось руйнує мою матеріальну і нематеріальну культуру: знищує музеї, національні парки і садиби, паплюжить українські пісні і засмічує мову обсценною лексикою сусідів. Це, певно, відбувається тому, що чуже - воно ж не своє, і до нього немає жодної поваги.
А якщо раптом і почується якийсь несміливий голосочок на захист свого рідного - то тут одразу, як по команді, піднімається лемент, який починають "специ", а до них доєднується гучний хор "корисних ідіотів", які не продукують думок, а лише повторюють чужі фрази.
І на превеликий жаль таких "корисних ідіотів" в Україні більшає з кожним днем. Пропаганда робить свою справу. А ще ж є армія пристосуванців-хамелеонів, які просто знайшли своє місце під оцим іржавим сонцем...
"Астанавітєсь!" - хотілося б вигукнути голосом одного недавнього нашого керівника країни. Але замість того я краще процитую Вікіпедію, щодо того як вона пояснює слово СИМВОЛ: "Си́мвол (від лат. symbolum) — ЗНАК, сутність у певному творі, яка позначає іншу сутність.
ЗНАКОМ можуть виступати об'єкт, зображення, написане, слово, явище і навіть дія, що заміняє собою деяке інше поняття, використовуючи для цього асоціацію, подібність або домовленість (наприклад матеріальний об'єкт може використовуватись для позначення абстрактного поняття). Символи вказують (або слугують як знаки) на ідеї, поняття або інші абстракції."
Отож, пам"ятаймо, символи - це ЗНАКИ.
А ЗНАКИ керують світом...
У мене все.
РS: Катю, тримайся! А хейтери і боти можуть переключитися на мене, вкотре згадавши, що це писав той Матвійчук, який колись написав НЛО...
Убогі люди без душі, інтелекту і самоповаги...))
