2 липня 1951р. газета «Правда» засудила вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну» за «буржуазний націоналізм»

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

Володимир Сосюра

2 липня 1961р. застрелився Ернест Хемінгуей, американський письменник.

Лауреат Нобелівської премії з літератури 1954 року.

Він покінчив життя самогубством через думку, що більше не може писати.

Перед цим 62-річного митця, хворого на діабет і гіпертонію, тримали в психіатричній клініці, застосовуючи електросудомну терапію. Відтак Хемінгуей втратив спроможність формулювати думки на письмі.

Джерело

http://www.istpravda.com.ua/

28 червня 1651р. - початок битви під Берестечком.

Битва під Берестечком Картина А.Орльонова

Бій між українськими козаками Богдана Хмельницького за підтримки кримського хана Іслам-Гірея з польськими загарбниками короля Яна Казимира.

28 червня 1914р. боснійський студент вбив австрійського престолонаслідника Франца-Фердинанда та його дружину.

Арешт терориста Гаврила Принципа (праворуч)

1914 - боснійський студент, член терористичної організації "Молода Боснія"

Гаврило Принцип у Сараєві вчинив замах на австрійського престолонаслідника Франца-Фердинанда та його дружину. Ерцгерцог і Софія загинули.

Сараєвське вбийство стало приводом для початку Першої світової війни - через 20 днів Австро-Угорщина оголосила війну Сербії, далі Німеччина - Росії і т. д.

28 червня 1919р. - закінчилася Чортківська офензива - наступальна військова операція Української галицької армії, що тривала з 7 червня.

Наступ Грекова в червні 1919 року, безпартійна таборова газета «Голос табор Німецьке Яблонне.

Вона забезпечила звільнення низки міст і стала однією з найзначніших наступальних операцій, що здійснила УГА під час Українсько-польської війни 1918-1919 рр.

Цього дня 40-тисячна польська армія, прорвавши фронт УГА, перейшла в контрнаступ від Бродів до Коломиї. УГА змушена була відступати і через два тижні знову опинилася в трикутнику між Дністром і Збручем.

Джерело

https://www.istpravda.com.ua/

28 червня 1945го. та 1947го р. два маловідомі бої УПА з москалями.

 с. Купчинці.

1945 р. – у с. Михайлівка відбувся бій між москалями і 9-ма повстанцями. Під час якого сім упівців загинули (Володимир та Іван Кучеряві, Іван, Михайло і Стах Когути, Григорій Колісник і Володимир Несотник).

*** *** ***

1947 р. – поблизу с. Купчинці, нині Козівського району, під час сутички з облавою МВС загинув (застрелився) крайовий референт СБ ОУН Михайло Мотиль.

22 червня 1904 - затонув британський пароплав "Нордж" загинуло 654 людини.

Затонув наскочивши на скелю Роколл у Північній Атлантиці, затонув британський

пароплав "Нордж", що йшов із Копенгагена у Нью-Йорк; загинуло 654 людей.

21 червня 1919 р. – під час Чортківської офензиви вояки УГА зайняли Бережани.

ФБ. Українська Галицька Армія - УГА

Ще одна унікальна світлина з домашнього архіву Ореста Смішка. Така ще ніде не публікувалась.

21 червня 1921 р. народився Осип Дяків-Горновий, провідник ОУН на Львівщині.

Теоретик й організатор боротьби Української повстанської армії, заступник голови Генерального секретаріату Української головної визвольної ради.

Йому належить авторство гасла «Свобода народам! Свобода людині!», яке було офіційно схвалене на III надзвичайному великому зборі ОУН у серпні 1943-го.

У своїх публікаціях відстоював ідею ліквідації СРСР на засадах незалежних держав в етнічних кордонах.

Осип Дяків народився у с. Олесине на Тернопільщині. Освіту здобув у бережанській гімназії, Львівському університеті.

Із юних літ став членом Організації українських націоналістів. Використовував псевдоніми: "Горновий", "Гончарук", "Юріїв", "Осипенко", "Цвечек", "Наум", "Артем", "605", "147".

У вересні 1940 року заарештований НКВД. До липня 1941-го перебував у Бердичівській тюрмі, звідки зумів утекти. У 1943-1944-му був членом Крайової екзекутиви юнацького крила ОУН(б), членом редколегії підпільного журналу «Юнак» і редактором журналу «Вісті».

У 1945-1948-му – член головного осередку пропаганди при Проводі ОУН; від 1948 року – крайовий провідник ОУН Львівського краю; від 1949 року – член Проводу ОУН; від 1950 – член УГВР (заступник голови її Генерального секретаріату).

Осип Дяків став лицарем Української повстанської армії, адже відзначений Срібним і Золотим хрестами заслуги УПА. Загинув у сутичці зі спецгрупою Міністерства державної безпеки УРСР 28 листопада 1950 року поблизу с. Великополе Яворівського району на Львівщині.

 Осип Дяків – автор багатьох публіцистичних праць. У 1950 році в українському підпіллі вийшла праця Осипа Дяківа «Наше становище до російського народу»:

"Перебудова СССР на незалежні держави — це найсправедливіша і найпрогресивніша розв'язка національного питання, бо вона в корені підтинає російський імперіалізм і створює можливості для всебічного розвитку кожного народу".

"В кожного народу є свої національні корисні прикмети й окремі здібності, але це ще ніяк не означає, що через це дана нація — вже «найвидатніша», чи щось у тому роді, нація у світі. Висування якоїсь однієї нації як найвидатнішої в світі — це расизм, і як такий заслуговує тільки засудження і таврування".

Підготувала Леся Бондарук.

Обставини загибелі.

В другій половині серпня 1950 р. радянські органи посилили протиповстанські операції в Івано-Франківському (Янівському) районі з метою ліквідації окружного проводу ОУН Львівщини, на базі якого міг перебувати (і перебував у той час) крайовий провідник Осип Дяків-«Наум». В ніч з 27 на 28 серпня оперативно-чекістська група Управління МГБ, яка розробляла окружний провід, за агентурними даними в с. Добростани провела операцію під керівництвом старшого оперуповноваженого відділу 2-Н УМГБ майора Якушенка. В 3.00 на один з нарядів у господарстві Катерини Кулик натрапили три підпільники. В перестрілці один підпільник був убитий, двоє інших втекли. Один з них — районний референт СБ ОУН Городоччини Григорій Максимович-«Хмара» — був важко поранений, сховався в господарстві місцевого мешканця та підірвався гранатою. Тіло селяни закопали на городі, проте 31 серпня більшовики його знайшли і впізнали. Як згадувала зв'язкова Г. Максимовича Катерина Пилат, один колишній підпільник їй казав, що третім підпільником, який залишився живим, був Осип Дяків.

У жовтні 1950 р. при управліннях МДБ Львівської, Дрогобицької та Тернопільської областей були організовані спеціальні оперативні групи з метою активізації пошуку члена Проводу ОУН О. Дяківа-«Наума». У листопаді формування цих груп завершилося. Одночасно здійснено заходи, спрямовані на встановлення місць його перебування, насамперед на території Городоцького та Івано-Франківського районів, де попередньо вже фіксували його появу. Для проведення агентурної розвідки в с. Страдч була скерована кваліфікована агентка «Роза», яка поселилася там у своїх родичів і за короткий час встановила широкі зв'язки серед симпатиків підпілля. Агентка «Роза» була безпосередньо причетна до ліквідації Р. Шухевича . Дослідник Д. Ведєнєєв, з посиланням на З. Ластовецького, називає її справжнє ім'я —

Анна Фроляк . Вона повідомила, що 5-6 жовтня в господарстві дяка місцевої церкви Степана Боровця переховувалися п'ятеро підпільників, один з яких за ознаками був подібний до «Наума». 12 листопада група мисливців в лісі на північ від села Страдч зіткнулася з одинадцятьма підпільниками. Мисливці також підтвердили присутність серед них особи, подібної до О. Дяківа, фото якого їм показали. Агентка «Роза» 20 листопада повідомила, що після зустрічі з мисливцями ця група ввечері прибула в господарство С. Боровця. Вночі в коморі відбулася нарада, яку проводив провідник високого рангу, а вранці повстанці пішли в прилеглий ліс. Отримавши ці відомості, МДБ УРСР прийняло рішення про проведення масштабної чекістсько-військової операції у с. Страдч та прилеглих лісових масивах з метою пошуку та ліквідації О. Дяківа та інших підпільників. До неї було залучено 450—460 солдатів та офіцерів військ МДБ, очолювали керівні співробітники МДБ УРСР та управління у Львівській області. Серед них, були, зокрема, заступник начальника УМДБ у Львівській області полковник В. Фокін (здійснював загальне керівництво операцією), начальник відділу Управління 2-Н МДБ УРСР майор Богданов та начальник 3 відділення І відділу Управління 2-Н МДБ УРСР майор Г. Клименко (І відділ «розробляв» Провід ОУН). За планом, 23 листопада було блоковано села Страдч, Поріччя , Роттенган та Великополе , а пошукові групи мали розшукувати криївки в цих селах та прилеглих лісах. На випадок прориву повстанців в районі операції та за межею оточення були виставлені засідки і секрети. Операція розпочалася на світанку 24 листопада 1950 р. Увечері цього дня, о 21.45-22.00 на одну із засідок 6 роти 4 полку військ МДБ західніше с. Страдч потрапили два підпільники, які прямували до лісу. У перестрілці один із повстанців — окружний референт пропаганди ОУН Львівщини Петро Шатинський-«Крук» — відразу загинув, інший — бойовик Павло Леус-«Орест» — через село Великополе зумів пробитися до лісу, при цьому отримавши поранення у сутичці із ще однією засідкою. Масив відразу був блокований військами МДБ. Наступного дня, 25 листопада, о 24.00-00.15 на узліссі західніше с. Страдч в перестрілці із секретом 1 роти 3 окремого батальйону загинув бойовик О. Дяківа «Петро» (справжні ім'я та прізвище не встановлені), який ніс пошту на адресу «Наума» та 21 тисячу рублів. Це дало додаткову вказівку МДБ про перебування в цій місцевості крайового провідника ОУН Львівщини. Блокаду лісу було посилено, до прочісування району залучено 300 бійців МДБ.

В результаті ретельних триденних пошуків 28 листопада о 16.30 більшовики знайшли добре замаскований, капітально обладнаний бункер, в якому при вчиненні опору були знищені четверо підпільників: Осип Дяків-«Наум», Микола Мошончук-«Бор», кущовий провідник «Петро»-«Вибух» і бойовик «Бора» Павло Леус-«Орест». У вбитих вилучено 3 автомати, 2 рушниці, 5 пістолетів, гранати, набої, радіоприймач, підпільні документи і видання, а також продукти. В іншому бункері виявлено два радіоприймачі і багато речей. Трупи були доставлені до Львова для впізнання, яке здійснили колишні зв'язкові Р. Шухевича — Катерина Зарицька- «Монета», Галина Дидик -«Анна», Дарія Гусяк - «Дарка» і надрайонний референт СБ ОУН ГородоччиниМирон Гельнер-«Остап».

Вікіпедія.

Цей день в історії УПА - 20 червня.

Краєзнавець Іларіон Курило-Кримчак — бургомістр Мелітополя, один з агентів ОУН на Мелітопольщині

1944 рік

Відділ УПА-Захід біля села Хмелів на Львівщині атакував радянсько-польські партизанські загони. Захоплено в полон трьох партизан, здобуто кулемет, гвинтівки і 6 коней.

1945 рік

Чота сотні «Вітрогони» УПА-Захід у селі Збора на Станіславщині атакувала гарнізон НКВД. Раптовим нападом знищені командир гарнізону і кілька військових. У подальшій перестрілці знищені ще 6 військових НКВД.

1948 рік

Рій сотні «Лемківська» УПА-Захід у селі Нагуєвичі на Дрогобиччині знищив радянську активістку, яка займалася організацією колгоспів.

Під час зіткнення з загоном МВД у селі Більче на Дрогобиччині загинули двоє повстанців, серед них – референт Українського Червоного Хреста Марія Сенишин – «Уляна».

Радянські активісти біля села Сахнівка на Київщині намагалися захопити трьох воїнів УПА. У перестрілці знищені голова сільради і колгоспник, важко поранені секретар парторганізації (він же директор школи) і кандидат у члени КП(б)У. Один повстанець отримав поранення і, не маючи змоги прорватися, застрелився.

У селі Воля Якубова на Дрогобиччині підпільники знищили кіноустановку.

У сутичках із загонами МВД у селах Коростенко та Решітка на Дрогобиччині загинули станичний ОУН Василь Сивоус – «Вершак» і ще один повстанець.

1949 рік

Підпільники підірвали залізницю на перегоні Красне – Ожидів на Львівщині. У результаті акції зійшов з рейок паровоз вантажного потягу.

1950 рік

В одному з сіл Косівського району Станіславщини у сутичці з опергрупою МВД загинув Дмитро Мицканюк – «Дон».

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті.

13 червня 1995 р. помер командир боївки СБ ОУН Дмитро Купʼяк «Клей»

Дмитро Куп'як

13.06.1995. Домовина з тілом Дмитра Куп'яка

Куп’як Дмитро (“Весляр”, “Клей”, “Тятива”; 6.11.1918, с. Яблунівка Буського р-ну Львівської обл. – 13.06.1995, Торонто, Канада).

З 1938 член ОУН. 7 листопада 1938 заарештований польською владою та засуджений 16 лютого 1939 до 3 років ув'язнення. Вийшов на волю 15 вересня 1939. Закінчив у 1943 торговельну школу у Львові. З осені 1941 співробітник крайової референтури СБ ОУН на Західно-Українських землях. Командир боївки СБ ОУН ЗУЗ (поч. 1944–10.1945), з якою брав участь в наскоку на Радехів 26.04.1945.

Виїхав нелегально у кінці 1945 до Польщі, а згодом перебрався до Німеччини. З червня 1947 проживав у Англії, а рівно через рік виїхав до Канади. Проживав у Едмонтоні, а згодом в Торонто. Був успішним бізнесменом, власником ресторану та готелю. В 1964 уряд СРСР почав вимагати видачі Куп'яка для засудження. Це викликало широкий резонанс в Канаді та інших країнах заходу та дало змогу ще раз висвітлити причини боротьби Дмитра Куп'яка проти радянської окупації. Уряд Канади відмовився виконувати вимоги Радянського Союзу. У 1972 взяв участь у виборах до федерального парламенту Канади від Прогресивно-Консервативної партії Канади. Дмитро Куп'як написав книжку «Спомини нерозстріляного», де описав свою боротьбу за волю України.

[Воєнна округа УПА «Буг». Документи і матеріали / Упорядкували В. Мороз, О. Вовк]

12 червня 1930 р. в с. Токи засновано хорове товариство “Бандура”

"сліпий бандурист"

12 червня 1930 р. в с. Токи Підволочиського району засновано хорове товариство “Бандура” (об’єднувало понад 80 досвідчених співаків, керівник – Євген Костецький).

Сайт. Терен.

12 червня 1919 р. УГА звільнила від поляків Теребовлю і Струсів.

віадук біля Теребовлі.

12 червня 1919 р. – під час Чортківської офензиви вояки УГА звільнили від поляків Теребовлю і Струсів; того ж дня поблизу с. Іванівка, нині Теребовлянського району загинув командант (командир) 2-го куреня 5-ї (Сокальської) бригади УГА Степан Копаницький (похований у містечку, нині м. Хоростків Гусятинського району).

Сайт історична правда.

Цей день в історії УПА - 12 червня.

боївка Шуляка березень 1947 року Антон Олійник під номером 4.

1943 рік

Відділ УПА атакував дві чоти німців і полської поліції біля села Берестовець на Рівненщині. Знищені 7 німців (ще 5 поранено) і 15 поляків, спалено два автомобілі.

1945 рік

У бою з опергрупою НКВД біля села Брингалівка на Тернопільщині загинули 9 воїнів сотні «Чорноморці» УПА-Захід.

У засідці біля села Ляховичі на Дрогобиччині підпільники знищили міліціонера, ще одного важко поранили.

Біля села Малі Ланки на Львівщині повстанці знищили 10 військових НКВД.

1946 рік

У сутичці з загоном МВД біля села П’яновичі на Дрогобиччині загинув надрайонний референт ОУН «Жар».

1947 рік

Чота сотні «Басейн» УПА-Захід у селі Черна на Дрогобиччині зруйнувала будівлі колгоспу та молочного заводу.

В одному з лісових масивів Журавенського району Дрогобиччині під час зіткнення з загоном МВД загинув над районний провідник ОУН Макар «Залізний».

1948 рік

У селі Яблонів на Станіславщині підпільники спалили сільраду.

Пошукова група МВД у селі Ваньовичі на Дрогобиччині оточила хату, на горищі якої переховувалися троє підпільників. Останні вчинили збройний опір і всі троє загинули в перестрілці.

У селі Чорногородка на Київщині повстанці знищили колгоспного активіста.

Підготував Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам'яті.

Згадаємо - пам'ятаємо 11 червня від років УГА і до 2016 року.... Вічна пам'ять Героям.. .

На світлині – Осип Левицький сотник УГА (з колекції Енциклопедії сучасної України).

“Згадаємо”

11 червня 1899 р. народився Петро РОЖАНЕЦЬ, сотник УГА, командир 1-ї сотні 30-го полку дивізії “Галичина”, поручник дивізії “Галичина”.

11 червня 1973 р. помер Осип ЛЕВИЦЬКИЙ, сотник УГА, начальник Пресової кватири УГА, пластовий діяч, редактор журналу “Український пластун”, директор Української гімназії в м. Криниці на Лемківщині, автор спогадів “Галицька Армія на Великій Україні: Спомини з часу від липня до грудня 1919”.

11 червня 2016 р. поблизу шахти “Бутівка” Донецької області в бою загинув Андрій БУТЕНКО-“ЛЕГАТ”, боєць Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”.

11 червня 2016 р. поблизу шахти “Бутівка” Донецької області загинув у бою Роберт МАСЛЕЙ-“ДОК”, боєць Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”.

11 червня 2016 р. поблизу шахти “Бутівка” Донецької області в бою загинув Юрій ГНАТЮК-“ГУЦУЛ”, боєць Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”.

11 червня 2016 р. поблизу шахти “Бутівка” Донецької області в бою загинув Ярослав ШЕВЧЕНКО-“ЯРИК”, боєць Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”.

“Незборима нація”

Із фейсбук сторінки #Холодний Яр

5 червня 2020 р. помер ветеран УПА Петро Мартинюк на псевдо “Дуб”.

5-го червня на 97-му році життя відійшов у вічність український громадський та військовий діяч, ветеран УПА на псевдо “Дуб” Петро Мартинюк.

Про це інформують на сайті Володимира-Волинського.

Кавалер державного ордену “За мужність” ІІІ ступеня, кавалер ордену Володимира Великого ІІІ ступеня та почесний громадянин Володимира-Волинського Петро Мартинюк брав участь у боях УПА з нацистами, в одному з яких отримав важке поранення. Після цього очолив референтуру Служби Безпеки УПА із підбору кадрів на навчання.

У січні 1945 року його вистежили й заарештували органи НКВС. Йому дали 10 років ув’язнення, яке відбував у норильських таборах ГУЛАГу, а до цього – 5,5 місяців очікування у камері смертників у Харкові. Після закінчення терміну отримав додаткових 5 років неволі за участь у 1953 році у Норильському повстанні. У кінці 1980-х Петро Мартинюк був активним членом Народного руху України.

4 лютого 2020 року у Володимир-Волинській міській раді в ідбулося урочисте вручення документів про реабілітацію Петру Мартинюку.

Інтернет-видання “БУГ” 

Повішені німцями повстанці в Дрогобичі 02.12.1943 року.

2 червня 1652 р. перемогою козацького війська Б. Хмельницького над поляками завершилася битва під Батогом.

Схема битви під Батогом 1652 року. Джерело: tyzhden.ua

1652, 2 червня – перемогою козацького війська під керівництвом Богдана Хмельницького над поляками завершилася битва під Батогом.

1—2 червня 1652-го на лівому березі Південного Бугу неподалік гори Батіг зійшлися українсько-татарське військо (30—35 тис.) під командуванням Богдана Хмельницького і польське військо (30 тис.) Мартина Калиновського.

2 червня відбулися вирішальні бої, в яких відзначилася козацька кіннота на чолі з Іваном Богуном. Вранці розпочався артилерійський та рушничний обстріл польського табору. Після цього в атаку пішли козаки. Серед шляхти розпочалася паніка. Проте німецькі найманці, що воювали в королівській армії, запекло захищалися. Але їх опір було зламано, козаки увірвалися до польського табору. Армія Речі Посполитої була розгромлена вщент, сам Калиновський загинув. Також загинули комендант німецької піхоти Сигізмунд Пшиємський, брат майбутнього короля Яна Собеського Марек. Польща втратила вбитими 8000 добірних вояків.

Батозьку битву її сучасники порівнювали з перемогою карфагенського полководця Ганнібала під Каннами 216-го року до н. е.

Переможна битва під Батогом викликала масове повстання козацької України проти шляхти. До початку липня на території України відновлюється козацький адміністративний устрій. Богдан Хмельницький знову відновив кордон по Дністру і Случі.

Джерело:tyzhden.ua

Цей день в історії УПА - 23 травня.

11 - Василь Николин - "Мороз"

16 - Йосип Демчук -"Луговий"

22 - Михайло Кріса - "Кобзар"

35 - Хома Мартюк - "Алкід"

42 - Павло Зозуляк - "Цяпка"

45 - Григорій Трендяк - "Мирон"

46 - Петро Колісник - "Черник"

76 - "Командир"

Іото. https://io.ua/

1944 рік

У засідці на шляху біля села Ясень сотня «Бистриця» УПА-Захід знищила капітана і 9 прикордонників, ще трьох смертельно поранено.

Пошукова група НКВД захопила криївку біля села Ігровиця на Тернопільщині. Повстанці, що перебували всередині, змогли відійти у безпечний район. Загинув кущовий ОУН Володимир Тютюник – «Карпо», що прикривав відхід.

1945 рік

Великий загін повстанців (до 60 чоловік) атакував міліцейську дільницю в селі Устя-Зелене на Тернопільщині.

1946 рік

Сотня «Холодноярці» УПА-Захід у селі Мацошин біля залізничного тунелю підірвала вантажний потяг. Знищені й поранені 15 військових МВД.

Під час зіткнень із загонами МВД у селах Липівці і Наконечне Перше на Львівщині загинули четверо повстанців.

1947 рік

Пошукова група МВД через зрадника захопила криївку-шпиталь у селі Наконечне на Львівщині. Не маючи шансів на порятунок, застрелились медсестра «Ліда», охоронець шпиталю і п’ятеро поранених підпільників.

Неподалік села Більшівці на Станіславщині знищені 4 військових МВД.

Пошукова група МВД захопила криївку в селі Геленки на Тернопільщині. Троє повстанців, відстрілюючись із оточеної хати, знищили двох військових. Після підпалу хати всі троє застрелились.

1948 рік

У селі Добринів на Станіславщині повстанці атакували конвой МВД з арештантами. Знищений лейтенант, поранені двоє військових.

У сутичках із загонами МВД у селах Молодинче і Нове Місто на Дрогобччині загинули двоє підпільників.

1949 рік

У селі Тейсарів на Дрогобиччині повстанці спалили будівлі колгоспу і обстріляли дільницю винищувального батальйону.

У селі Семигинів на Дрогобиччині підпільники знищили дільничного МВД і завклубом.

1950 рік

Пошукова група МВД захопила криївку у лісі в Жовтневому районі на Станіславщині. Загинули всі троє повстанців, що перебували всередині.

У засідці в селі Микитинці на Станіславщині знищений дільничний МВД і поранені двоє колгоспних активістів.

1952 рік

У сутичці з опергрупою МГБ біля села Чернихів на Тернопільщині загинули 12 повстанців.

1954 рік

Вночі у місті Володимир-Волинський підпільники знищили 11 портретів радянських комуністичних вождів, розвішаних на будинках з нагоди 300-річчя «возз’єднання України з Росією».

Упорядник Сергій Горобець, Український інститут національної пам`яті

22.05.1944 року у с.Коршилів Зборівського р-ну на відпочинок зупинився курінь УПА Ярослава Бєлінського «Бистрого».

УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting.

Білинський Ярослав Михайлович (1921 (за ін. даними 1920), с. Товстеньке Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 24.04.1946 р., Тернопіль) – курінний УПА. Військового звання не мав. Псевдо: Бистрий.

22 травня 1944 року – у с.Коршилів Зборівського району на денний відпочинок закватирував курінь УПА Ярослава Бєлінського «Бистрого». Підрозділ мав більше 600 вояків, невеликий кінний відділ розвідки, відділ важких кулеметів, великий обоз більше як з 50 підвід з провіантом і військовим спорядженням, 2 польові кухні. Протягом дня повстанці реквізували в більшовиків 5 підвід для свого обозу, відбили 3 автомашини, підбили літака-розвідника, що впав за ліском «Дубиною».

https://teren.in.ua