4 червня 1953р. помер адвокат, публіцист, громадсько-політичний діяч Баран Степан Іванович. Працював адвокатом у м.Бережанах, згодом – у м. Тернополі. Очолював тернопільську філію «Просвіти», видавав газету «Подільський голос». Автор праць «Історія Української адвокатури», «Земельні справи в Галичині» та ін.

БАРАН Степан (* 25. 01. 1879, с. Крукеничі Мостиського пов. Львів. воєв. (нині — Мостиського р-ну Львів. обл.) — † 04. 06. 1953, м. Мюнхен, Німеччина) — правник і публіцист, громадсько-політ. діяч, учасник багатьох представницьких політ. інституцій українців у Галичині першої пол. ХХ ст. Д. чл. НТШ (з 1930).

З 1909 — д-р права, 1913—39 — чл. УНДП (згодом — УНДО) та її Нар. к-ту (1913—18 — секретар УНДП), 1914—16 — чл. президії Гол. укр. ради, 1915 — чл. Заг. укр. ради та її дипломат. представник на Балканах, чл. Нац. ради ЗУНР і секретар земельних справ у першому уряді К. Левицького (1918—19), з 1919 — чл. Всеукр. нац. ради та заст. її голови у Кам’янці-Подільському, 1922—24 — голова Тернопільської філії „Просвіти“, 1928—39 — депутат від УНДО до Польс. сейму, 1946 — перший голова Спілки укр. журналістів в еміґрації, 1951—53 — голова Виконавчого органу УНР в екзилі, один з авторів проекту нової Конституції УНР та автор проекту першого укр. земельного закону.

Студіював право у Відні та Берліні, 1906 закінчив Львів. ун­т. Під час навч. у Львові був гол. ред. студент. журн. „Молода Україна“ й тісно співпрацював із часоп. „Діло“ (1902—39), який редагував із 1924. Був ред. тижневика УНДП „Свобода“ (1915—18), видавцем тижневиків „Подільський голос“ (1928—30), „Національна політика“ (1939) та дописувачем „Краківських вістей“ (1939—45). Під час польс. окупації зх.укр. земель проживав у Тернополі (1921—39), де разом із С. Бриковичем відкрив власну адвокат. канцелярію.

Виступав довголітнім оборонцем учасників укр. національно-визвольного руху в Галичині та обстоював їхні інтереси на політ. судових процесах. Працюючи у бюджетній, адмін. та земельній комісіях Польс. сейму, займався питаннями аграрної, осв. та церк. політики, захищав права УПЦ в Польщі, а також виступав проти „пацифікацій“ і за свободу преси та демократизацію виборчої системи. Був одним із гол. ініціаторів створення Укр. парламентської репрезентації у вищому законодавчому органі тогочас. Польщі та одним зі засновників Повітового т-ва кредитового, до дирекції якого належав у 1922—29. З поч. Другої світ. війни виїхав до Холма, де видавав тижневик „Холмська земля“ (1942—44).

Осн. наук. зацікав. Б. С.— право, громадсько-політ. діяльність, публіцистика. 1944 переїхав у Німеччину, де й проживав у післявоєнний період у м-ку Міттенвальді та Мюнхені і брав акт. участь у громадсько-політ. та культурно-просвітн. діяльності, зокрема дописував до часоп. „Свобода“ у США. 1930 на пропозицію Історично-філософічної секції Б. С. обрано д. чл. НТШ.

Джерело.http://encyclopedia.com.ua/search_articles.php?id=194