Це - брат Дмитра Павличка. Про нього він написав вірша:

*****

Мій батько на бамбетлі серед ночі

Сидів і думав, думав і курив,

Тяжкі вітри, його думок погоничі,

Кричали, ніби падали в обрив.

А я дивився на світляк цигарки

З-під темної верети, як звіря;

Біліли вікна, мов простори Арктики,

Ряхтіла в пальмах льодових зоря...

Він думав про розстріляного сина,

Запалював до мозоля сірник.

І бачив я при світлі: диму синява

Вгортала скаменілий чорний лик.

Як блискавка, сльоза непощадима

Опалювала щоки кам'яні.

А мати із відкритими очима

Лежала в сні й ридала уві сні.

Не спала наша хата, вкрита горем.

І вийшов я надвір, і на снігу

Навколішки молився перед горами,

Поклони бив за душу дорогу.

І, може, те моє моління чисте

Почув на небі зморений Господь.

Дух мого брата, вбитого фашистами,

Він у мою вселив юнацьку плоть.

25. IX. 1989

https://reibert.info/threads/dijachi-oun-ta-upa-zagibli-v-borotbi-z-nimcjami.333893/page-6

****

"....У 16 років я став українським повстанцем, – каже Д. Павличко. – П’ятеро хлопців зі Стопчатова, у їх числі був і я, та п’ятеро із сусіднього Великого Ключева у квітні 1945-го приєдналися до сотні, якою командував Михайло Москалюк (псевдо «Спартан») із села Іванівців на Коломийщині. Перед тим гітлерівці упіймали мого брата Петра, бандерівця, який перебував у школі старшин УПА в Карпатах, і розстріляли його в Коломиї. Мама плакала, батько мене не пускав, але я твердо сказав: «Мушу наздогнати німаків і помститися їм за брата»..."

https://galychyna.if.ua/analytic/dmitro-pavlichko-moye-zhittya-skladalosya-vsilyako-ta-ya-ne-zabuv-shho-buv-striltsem-u-sotni-spartana/