Дрогобичанин Микола Німилович. Ще учнем міської гімназії вступив у таємний гурток, брав участь у молодіжному визвольному русі. Сотник.

Дрогобичанин Микола Німилович (точний рік народження невідомий) ще учнем міської гімназії вступив у таємний гурток, брав участь у молодіжному визвольному русі. Мобілізований до австрійської армії, воював на італійському фронті. А з листопада 1918 року - в лавах Галицької Армії. Загальний наступ поляків на Київ розпочався вранці 25 квітня. Друга армія генерала Лістовського і Третя- під командуванням самого Пілсудського швидко проломили фронт. 

Незабаром польські війська, частини уланів і легіонерів з`явилися перед фронтом і на фланзі 1-ої бригади. Зав`язався важкий бій з ворогом, який мав значну перевагу. Але січовики вистояли. На другий день ворог обрушив атаки на полки Носковського і Волощука. Під вечір галичани змушені були відступити, їх відхід у районі станції Бабушки прикривали сотні Миколи Німиловича і Г.Федишина. Командири перебували у гущі стрільців, на найбільш небезпечних ділянках і обидва в цьому бою загинули (біля с.Бабушки, поблизу Коростеня, на Житомирщині 26 або 27 квітня 1920 року).

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Леся Німилович.