Світова слава до Піддубного прийшла після перемоги на чемпіонаті світу в Парижі 1905 року. Тут він був проголошений чемпіоном світу серед професіоналів.
Іван Піддубний писав із труднощами, розділовими знаками, окрім крапок нехтував. Та успіх і визнання породили в ньому пиху. Людині, яку не вважав рівнею собі, міг "по-панськи" подати для потиску два пальці.
Улюбленим жартом було дати потримати комусь свої тростину – а вона важила біля 19 кг. Коли хтось із несподіванки її втримував, борець дуже веселився. А одного разу за обідом в будинку Максима Горького, чемпіон заявив письменникові:
– У Росії є три знаменитості: я, ви і Шаляпін.
На запитання, чи знає він когось сильнішого від себе, відповідав:
– У боротьбі - ні! А в житті мій батько набагато сильніший був від мене.
Та пихатість не заважала йому завжди боротися чесно. Ніколи не програвав поєдинків за гроші – у піддавки.
– Я не баба, ні під кого не ляжу, – відповідав на такі пропозиції.
У повсякденному житті був спокійним, але виходячи на борцівський килим ставав схожим на звіра. Своїх супротивників кидав із такою силою, що ті непритомніли. "На днях боролися Піддубний і німець Абс, – писала, приміром, газета "Русское слово" в серпні 1904-го про один із борцівських поєдинків, що відбувся в Москві в саду "Акваріум". – Боротьба йшла затята. Супротивники в боротьбі налітали на рампу, на задній завісу, ламали куліси. Дійшло до справжньої жорстокості. На кінець, після 37-хвилинної безрезультатної боротьби Піддубний і Абс опинилися за кулісами. Судді дали дзвінок. Борці вже нічого не чули. Піддубний схопив Абса, виніс його на одній руці на сцену і зі всієї сили кинув головою на підлогу. За кулісами роздався істеричний крик дружини Абса. Абс лежав без свідомості. Дали завісу. Публіка кричала: "Абс! Покажіть Абса! Що сталося з Абсом?" Переполох у публіці тривав хвилин десять. Нарешті відкрилася завіса, і на сцені для заспокоєння публіки з'явився Абс, який прийшов до тями".
– Чи є на землі хто-небудь, хто вас може здолати? - часто запитували в Піддубного.
– Є, – зітхав борець. – Баби! Все життя мене, дурня, зі шляху збивали.
Уперше він закохався в 17 років у дівчину зі свого села. Вона походила з заможного роду, тож її батьки не захотіли віддавати свою дочку за бідняка. Нібито саме тому хлопець подався із села на заробітки до Севастополя. Уже виступаючи в цирку він закохується в мініатюрну гімнастку Марію Дозморову.
Однак, під час гастролей цирку в Тифлісі 1903-го вона зірвалася з канату й розбилася. Іван Максимович дуже болісно переніс втрату коханої, навіть збирався покінчити з своїми цирковими виступами йповернутися до села.
В сорок років він в чергове закохується, на цей раз в жінку з дворянської родини - Ніну Квітко-Фоменко. 1910 року одружилися, Піддубний полишив боротьбу й вирішив присвятити своє життя родині. Оселяється із дружиною в селі Богодухівка на Полтавщині. Купує 120 десятин землі, будує млин і починає хазяйнувати. Але господар з нього виявився невдалий, справа прогоріла. Через 3 роки, щоб підзаробити грошей, Піддубний повертається в спорт. Ніну залишає вдома, а сам їде на чергові гастролі. 1920-го під час виступів в Одесі отримує звістку, що дружина втекла з молодим денікінським офіцером до Франції. Із собою прихопила всі чоловікові медалі за борцівські перемоги.
Джерело
https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/zhovten/8/1871-narodyvsya-ivan-piddubnyy-sportsmen-borec-chempion-chempioniv