джерело вікіпедія.
Людей - Українців об'єднує пам'ять про історичні події минулих літ. Нам цю пам'ять хочуть стерти...
Загальна кількість переглядів!
середа, 10 лютого 2021 р.
Ірина Миколаївна Лепкалюк «Леся», «Орися», «Хмара» - історія життя.
джерело вікіпедія.
Цей день в історії УПА 10 лютого.
1944 рік
Уселі Коловерть на Рівненщині повстанці знищили заступника голови сільради Василя Веремка, залишивши записку наступного змісту: «Увага! Таке покарання спіткає кожного вислужника, донощика і агента НКВС, який своєю підлою роботою буде шкодити українській націоналістичній революції. Ревтрибунал відділу УПА капітан Урбаненко».
Під час нападу боївки ОУН на лікарню в райцентрі Ходорів на Львівщині викрадений поранений німцями Антон Хомусяк, знищений німецький лейтенант.
1945 рік
При зіткненні з опергрупою НКВС у селі Сприня на Дрогобиччині загинув у криївці обласний провідник ОУН Дрогобиччини «Андрій».
На Дрогобиччині, під час відправки населення у райцентр для висилки до Сибіру, підпільники у селі Бабин знищили трьох радянських активістів та ще трьох поранили, а в селі Галівка знищили бійця винищувального батальйону.
1946 рік
ОУН і УПА провели антивиборчі акції в ряді районів Львівської та Станіславської областей. Чота куреня УПА-Захід «Дзвони» (командир Володимир Чав’як–«Чорнота») напала на гарнізон НКВС у селі Посіч на Станіславщині. Знищено 4 і поранено 2 енкавеесівців.
Напад чоти сотні «Рисі» (командир Матій Семак–«Гонта») на гарнізон НКВС у селі Петранка переріс у півгодинний бій. Втрати ворога – 1 убитий, 2 поранених.
1948 рік
На Дрогобиччині пошукові групи прикордонних військ та МВС напали на боївки ОУН у селах Грушатичі (двоє загиблих, у тому числі районний референт СБ-Добромиль Дмитро Мусієвський–«Білий», один підпільник зумів прорватися) та Чижки (двоє застрелились, один прорвався). В обох випадках поранено одного нападника.
У селі Рахів на Станіславщині повстанці знищили радянського активіста.
1949 рік
Засідка повстанців на загін обласного МВС у Чорному лісі поблизу села Кідар на Станіславщині, знищені лейтенант і сержант.
У бою з московитами у селі Бандрів на Дрогобиччині загинув районний провідник ОУН-Нижні Устрики Михайло Пизняк – «Бойко».
1950 рік
Під час бою з московитами у селі Головецьке на Дрогобиччині загинув станичний ОУН-Плаве Василь Циб–«Рябий».
1951 рік
Пошукова група внутрішніх військ захопила криївку в лісі Жовтневого району на Станіславщині. Загинули 5 повстанців, серед них райреферент пропаганди надрайонного проводу ОУН-Тлумач Василь Шандига–«Чайка». Двоє захоплені важкопораненими. Вилучена типографія окружного проводу ОУН-Станіслав та 5 тисяч примірників націоналістичної літератури для східної України.
1953 рік
Під час бою з московитами в одному з сіл Бібрського району на Львівщині загинув районний провідник ОУН-Бібрка Федір Кононович–«Павло».
Підготував Сергій Горобець
10 лютого 1988р. у Києві створено рок-гурт "Кому вниз"
вівторок, 9 лютого 2021 р.
9 лютого 1956р. в Івано-Франківську розпочався судовий процес над 9-ма членами УПА та підпілля ОУН.
9 лютого 1923 року отамани Холодного Яру дали останній бій...
Спогади: П'ятеро з однієї сім'ї (автор: Кучабський Нестор).
Про поразку куреня «Бистрого» у бою 23 травня
1944 року коршилівська людність взнала від тих, кому вдалося вийти з тої
м'ясорубки. Рідня полеглих, та й взагалі все село дуже важко переживали за цю
трагедію. Йде, приміром, мама шукати сина до того лісу, стрічні люди розказують
детально про дорогу, бо то шлях не близький та й не відомий, але й
попереджують, що у лісі можуть чатувати карателі. Так у лісі й зустріла вона
солдата. А на його запитання відверто сказала чого тут шукає. Солдат подивився
на неї та й сказав, що б шукала, а як знайде, то нехай поховає, та без «истерик».
А мати – Домка Кучабська мала ж кого там шукати – сина Петра і братів –
Степана, Харитона та Михайла...
Ходила довго по тому лісі, знайшла найпершого
синочка. Впізнала його по одежині, потім познаходила й братів, також по одягу.
Бо посіпаки порозбивали обличчя прикладами до невпізнання. Пішла в хутір, до
людей та з допомогою якоїсь жінки постягали їх до одної ями та позакидали
землею...
Тоді дала волю сльозам. Скільки там пробула не
пам'ятала. Помолилася за упокій їх душ і, не тямлячи себе від горя, аж за три
доби ледве допленталася до рідного порогу. Майже посивіла, що там казати, можна
було і зійти з розуму взагалі, так, частково, потім й сталося...
Мати доньці про те все розповіла лише згодом, коли
час трохи покрив душевні рани. Та лиха доля й надалі не обминала цю сім'ю. Не
мали спокою у час лютих облав та вивозів на Сибір. Голова сільради Ілько Галка
заказав підводи для вивозу людей до станції, в тім числі і підводу її чоловіка
Степана. Оскільки всі мужчини ховалися від енкаведистів, то Домка взялась коні
поганяти сама. Облавники посадили на фіру маму, братову Ганну Кучабську з
хлопчиком Петрусем. Голова сільради, коли чекісти відійшли на якийсь момент,
прошепотів їй аби вона не дуже то до рідні признавалася, бо ті як почують, то
ще й саму відправлять на білі ведмеді. Матері Домка поки що нічого не говорила
про те, що поховала її синів. Сама з чоловіком весь час переховувалася.
Тим часом Кучабських опричники вивезли у
Хабаровський край, де провели роки в біді та злиднях у важкій каторжній праці,
треба ж було прогодувати стареньку матір та синочка, померла невістка Ганна.
Вона вже була п'ята з сім'ї Кучабських. У Михайла дітей не було, а син Харитона
народився восени 1944-го, коли на татовій могилі вже й трава поросла. Його
дружина Олена переховувалася поміж добрими людьми від арешту з маленьким
Зеновієм, а коли хвиля арештів трохи перейшла, то поселилася у самім глухім
куточку села, у пустій оселі Івана Луб'янецького.
Син Зеновій помер у 1984 році — ще одне горе на
неї, та вона, як патріотка мужньо переносила ту свою гірку долю.
Вона приходила на всі заходи у Підволочиську з
клунком за плечима, а вже був їй восьмий десяток літ, та ще й яких ...
Жалілася мені не раз, що не за таку Україну
помер її чоловік. Упокоїлась у Бозі в 1997 році, її поховано громадою
Підволочиська, до того причинилася і двоюрідна сестра Марія Слободян.
Книга пам’яті «За Україну, за її
волю…»
Тернопіль: «Збруч», 2006 – 496 стор.
Степан Гринчишин
|
Цей день в історії УПА 9 лютого.
1944 рік – в Тульчинському районі (Рівненщина) 20 повстанців розігнали колону мобілізованих до Червоної армії. Наступного дня цей же загін розігнав ще одну групу мобілізованих (75 осіб).
1945 рік – в ніч з 9 на 10 лютого відбувся бій куреня «Перемога» (командир «Недобитий») із загоном НКВС біля села Гринява на Станіславщині: загинуло 104 енкаведисти та 7 повстанців.
1946 рік – напад сотні ВО-4 УПА-Захід «Журавлі» (командир Петро Борис–«Малина») на райцентр Перегінськ на Станіславщині.
Сотня ВО-4 УПА-Захід «Літуни» (командир Євген Музичка–«Середній») напала на гарнізони НКВС у селах Станькова, Чертіж, Корчівка, Збора, Кулинка, Волохів, Лиськів (знищені командир гарнізону лейтенант Павліченко і 3 військових), Завадка Верхня, Степанівка, Тур’я Велика на Станіславщині.
У селі Велике Колодне загинув Іван Янишин–«Бігун», райреферент молодіжної сітки
1947 рік – у райцентрі Вишнівчик на Тернопільщині зв’язковий ОУН Богдан Дідуник–«Сокіл» під час допиту захопив автомат, розстріляв начальника райвідділу МВС Агєєва і важко поранив оперпрацівника. При спробі втечі блокований в окопах, важко поранений гранатами і залишений помирати біля райвідділу без надання медичної допомоги.
У селі Ясень на Станиславщині підпільники обстріляли групу солдат 215-го полку внутрішніх військ.
1948 рік – зіткнення повстанців із загонами МВС в селах Орів та Нижня Лукавиця на Дрогобиччині. В бою біля села Верхнє Синьовидне загинули окружний референт СБ Зенон-Лещинський–«Сайгор», заступник окружного референта Михайло Химчак–«Влодко» та 7 бійців.
Внаслідок диверсій на Тернопільщині спалено контору колгоспу в селі Костянтинівка та клуб в селі Котюжинці. В останньому при зіткненні з винищувальним батальйоном знищено секретаря комсомольської організації.
1949 рік – потрапивши до засідки загону МВС біля села Увин на Львівщині загинув Степан Співак–«Явір» та застрелився тяжко поранений Василь Бербелюк–«Зелений».
1950 рік – у зіткненні із загоном МВС у селі Баранівці на Дрогобиччині загинули 4 повстанці кущової боївки Євстафія Касія–«Залізного».
Підготував Сергій Горобець.
9 лютого 1937р. помер Український письменник, уродженець Тернополя Юліан Опільський (Рудницький Юрій Львович). Автор творів «Іду на вас. Історичне оповідання з часів Святослава (960—972)» «Ідоли падуть», «Опирі» («Упирі «Сумерк», «Танечниця з Пібасту» («нарис з староєгипецького побуту»). та інших.
9 лютого 1945р. “дільничний уповноважений В-Дедеркальського РВ НКВС Петрушевський, будучи напідпитку, на хуторі Тури розстріляв ні в чому не повинних 6 чоловік селян, забрав їх майно й спалив два будинки”.
понеділок, 8 лютого 2021 р.
"...... свобода – це такий скарб, що навіть найбільші жертви не дуже великі».
Цей день в історії УПА Тернопільщини 8 лютого.
8 лютого 1945 року
– засідка чоти сотні ВО-3 УПА-Захід «Бурлаки» (командир Іван Семчишин-Чорний, 20 воїнів) на шосе Теребовля-Буданів Тернопільської області знищила 18 військовослужбовців. Цього ж дня стався напад УПА-Захід на райцентр Буданів Тернопільської області.
8 лютого 1945 року
– у с.Яблунів повстанці (бл. 50 осіб) напали на сільраду, в якій НКВД проводило роботу з перепису населення. Захоплено уповноваженого райвідділу НКВД Ушакова.
8 лютого 1946 року
– Українська Головна Визвольна Рада посмертно надала військове звання “полковник УПА” і нагородила Золотим хрестом бойової заслуги 1-го класу уродженцю Збаража, організатору і першому командиру УПА на Волині, командиру УПА-Північ Дмитру Клячківському («Клим Савур»).
8 лютого 1951 року
– у Вінниці схоплений надрайоновий провідник Вінницької округи ОУН, уродженець с.Петриків Тернопільської області Йосип Демчик «Луговий». При обшуку у нього знайшли пістолет ТТ із двома запасними обоймами, гранату та згорток з отрутою. З 8 лютого 1951 року до 18 червня 1952 року Йосип Демчук пережив близько ста допитів. Загинув 22 жовтня 1952 року в катівнях НКВД. У незалежній Україні не реабілітований.
8 лютого 1958 року
– помер український історик, бібліограф, архівіст, педагог, доктор філософії, уродженець Тернополя Богдан Барвінський. Досліджував історію шляхти, освіти та церкви в Україні. Зібрав матеріали до генеалогії роду Барвінських. Готував до видання збірку документів «До історії греко-католицького сільського духовенства і сільських парафій в Галичині XVI–XVIII ст.». Автор значної кількості наукових праць, статей та рецензій українською, німецькою та польською мовами.
джерело: сайт ТЕРЕН (Тернопільщина)
8 лютого 1949р. в бою зі спецгрупою МДБ загинув Микола Козак (псевдо «Смок», «Богдан», «Вівчар», «Кучма», «Лука», «Петро», «Сергій Хортиця»).
неділя, 7 лютого 2021 р.
7 лютого 1943р. напад сотні під командуванням Григорія Перегіняка («Довбешки/Довбенка», «Коробки») на містечко Володимирець Рівненської обл. вважається в Українській історіографії початком антинімецького фронту у боротьбі УПА.
Цей день в історії УПА 7 лютого.
1946 рік
Бійій куреня «Смертоносці» (командир Данило Рудак–«Чорний») із батальйоном НКВС у Чорному лісі на Станіславщині (сучасна Івано-Франківщина); загинуло 12 енкаведистів і 4 повстанці.
В засідці на шосе Львів-Радехів знищені уповноважений НКВС СРСР, підполковник Крижанівський та 4 енкаведисти.
1947 рік
В оборонному бою з опергрупою районного відділу МВС біля села Росоховач на Дрогобиччині (відступ із виявленого бункеру, оточення), знищивши 9 і поранивши 5 енкаведистів, загинули кущовий провідник Сидір Данькович–«Толька», командир боївки Служби Безпеки «Хмара», підпільники «Павук», «Морозенко», «Пригбіс».
Дві роти МВС захопили криївку в селі Старі Кути на Станіславщині. Закладеними мінами знищено 3 і поранено 4 військовослужбовці, бійці УПА прорвалися на волю без втрат.
1948 рік
Внаслідок зіткнення боївки з пошуковою групою МВС у селі Орвяниці на Ровенщині радянська сторона втратила трьох військових.
1949 рік
У бою із московитами у селах Нижня Вовча та Блажів на Дрогобиччині загинули кущовий провідник Ярослав Бережницький–«Сокіл» та підпільник Осип Крижанівський.
У селі Радохівці (Дрогобиччина) важко поранено дільничного, а в селі Морги на Львівщині знищено бійця винищувального батальйону, що тероризував Українське населення.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті.