Загальна кількість переглядів!

неділю, 23 лютого 2020 р.

23 лютого 1952 року пошукова група МГБ натрапила на бункер із відкритим люком біля села Дзвиняч на Станіславщині.

Зліва Михайло Дяченко, в центрі – Ярослав Богдан, справа – Омелян Кочій. Архів СБУ.

Після тривалого бою застрелились сім повстанців, серед них районний провідник Онуфрій Онуфряк – «Орест», крайовий референт пропаганди і поет Михайло Дяченко – «Марко Боєслав».
Михайло Дяченко (псевдо: «Марко Боєслав», «Гомін») (1910-1952) – член Української Головної Визвольної Ради, ідеолог, публіцист і пропагандист збройного підпілля ОУН-УПА, поет.

Народився 25 березня 1910-го в селі Боднарів на Івано-Франківщині. Навчався на правничому факультеті Львівського університету. Пройшов через польські тюрми (1937, 1939). У 1939-1941 роках проводив активну громадсько-просвітницьку діяльність на Холмщині. За дорученням Проводу ОУН, керував діяльністю «Просвіти» у рідному селі (1941-1944).

З осені 1944-го – на нелегальному становищі. Член референтури Карпатського крайового проводу ОУН (1944-1947), редагував журнал «Чорний ліс» (1947-1950) та інші підпільні видання. За літературну, журналістську і пропагандистську діяльність нагороджений Срібним хрестом заслуги (1948). У 1950-1952 роках – керівник пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН.

Автор поетичних збірок «За волю» (1945), «На столі на сіні» (191947), «Вітчизна кличе» (1948), «Із днів боротьби» (1949), «Напередодні» (1950), «Непокірні слова» (1951) та інших.

Підготував Сергій Горобець

Немає коментарів:

Дописати коментар