Народився у Бердянську (тоді місто входило до Таврійської губернії, зараз це Запорізька область). Закінчив місцеву гімназію, вступив до Петербурзького гірничого інституту. Після участі в студентських заворушеннях був змушений залишити Петербург i виїхати до Томська, де із відзнакою закінчив гірничий інститут. Працював сім років у копальнях Сибіру, Алтаю, Казахстану.
На початку Української революції 1917 -1921 років повернувся до України. Спочатку працював на рудниках Донбасу, згодом за дорученням Української Центральної Ради досліджував соляні копальні поблизу Бахмута. Викладав курс геології у Кам’янець-Подільському університеті й вивчав мінеральні ресурси Поділля.
З 1926-го на запрошення академіка Павла Тутковського працював у Інституті геології Академії наук радянської України. Водночас завідував розвідкою корисних копалин Укргеолкому, керував секцією гірничо-геологічної термінології Інституту української наукової мови, читав курс пластичних матеріалів у Київському художньому інституті. Паралельно вивчав силікати й фосфати Поділля, а згодом досліджував Роменську площу. Завдяки чому відкрив нову нафтогазову провінцію – Дніпровсько-донецьку западину.
Польові дослідження Роменської площі, які провів Федір Лисенко, засвідчили наявність значних покладів калійних солей. А свердловина №1, пробурена на початку 1930-х, дала підставити припускати нафтогазоносність площі.
“У 1934 р. Федір Остапович, зібравши всі свої звіти, їде на консультацію до провідних фахівців у Москву, а потім в Солікамськ з метою вивчення калієносності місцевого розрізу і зіставлення його з даними по Роменській свердловині. Всі дані говорили про наявність нафти, доводячи нафтогазоносність Дніпровсько-донецької западини, – пише Валентина Салогуб. – З цими висновками Лисенко домагається прийому в Серго Орджонікідзе, наркома важкої промисловості СРСР. Нарком дає команду про поновлення пошукових робіт і виділення додаткових коштів на потужніші бурильні установки. У Роменському краєзнавчому музеї зберігається групова фотографія, під якою підпис "Геологическая разведывательная партия во главе с профессором Лысенко на Роменщине (1934 г.)".
22 квітня 1936 року пробурили свердловину №2. Під час буріння виявили багаті нафтопрояви. Це була перша нафта в радянській Україні. Це була сенсація.
Пошукове буріння часто супроводжувалося аваріями через складність розрізу, недосвідченість бурових бригад і неякісне обладнання. У ті часи аварії сприймалися як шкідництво і саботаж.
Федора Лисенка арештували 22 травня 1937-го в лікарняній палаті. Накладено арешт на бібліотеку вченого, його наукові праці й розробки, особисте листування. 3 вересня Лисенка засудили до розстрілу. Згідно свідоцтва про смерть, що зберігається у Роменському краєзнавчому музеї, розстріляли його ще до оголошення вироку - 26 серпня. Реабілітували 28 листопада 1956-го.
У цей же час, влітку 1937-го, на Роменській площі пробурили нову свердловину й видобули майже дві тони нафти, що підтвердило правоту досліджень та розробок Федора Лисенка. Того ж року з Москви на відкрите родовище прибув новий керівник Куцев, який присвоїв результати 10-річної праці розстріляного геолога.
Підготувала Леся Бондарук.
Немає коментарів:
Дописати коментар