(Народився у селі Гульськ, Новоград-Волинський район, Житомирська область)
Отримавши філологічну освіту, поїхав викладати українську мову та літературу на Кубань. 1932-го оселився в станиці Новомалоросійська. Місцеві говорили українською, носили переважно українські прізвища. Співали пісні на поезії Тараса Шевченка, думаючи що це народні. Учні в школі гордовито розказували про козацьке коріння. Розпитували у нового вчителя, чи він належить до мужиків, чи до козаків. 1933-го трійки ДПУ прибули до станиці, аби розправитися з учасниками українізації, зокрема вчителем Чечетом.
«Это вы контрреволюции кубанской, петлюровскую Украну сделать хотите? – описував ту розмову Волиняк у оповіданнях «Кубань – земля козацька» – Вместо того, чтобы партии помочь хлеб собрать, в библиотеку вместо советских книжек конрреволюционных насовали! Ефремов и Яворницкий – это по вашему украинизация? Сейчас задача – сдать хлеб государству! До снопа, до зернышка…І почорніла квітуча станиця. А могил ставало все більше…»
Дізнавшись, що його розшукують чекісти, Волиняк перебрався в Україну. Але в рідному селі Гульску його заарештували. Вирок – три роки каторги на будівництві Біломор-каналу.
Під час Другої світової війни виїхав до Австрії, згодом емігрував до Канади. Там заснував видавництво. Писав спогади про Кубань, оповідання та підручники з української мови для українських шкіл у Канаді, викладав.
Помер 1969 –го у Торонто, де і похований.
Джерело:
© 2020 Офіційний веб-сайт УІНП
www.memory.gov.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар