Трагедія села Ремель. "Село Ремель було розстріляне польською шуцманшафт полiцією та спалене вщент"

Село Ремель - околиці.

17 березня 1943 року, у невеличкому українському селi Ремель тодiшнього Олександрiйського району сталася страшна трагедiя. За наводкою польських шовiнiстiв у нiч з 16 на 17 березня село було оточене щiльним ланцюгом вiйськ СС, а пiд ранок за нiмецькою командою у це кiльце смертi було пропущено батальйон польської шуцманшафт полiцiї. Саме вони, польськi шуцмани, як озвiрiлi пси, вчинили в селi Ремель того жахливого ранку криваву маскару. Польськi полiцаї, одягненi виключно в нiмецькi мундири, запалили село, кидаючи у вiкна мирних українських селян гранати. Пiсля жахливих мордувань переважна бiльшiсть мешканцiв села були розстрiлянi.

Село Ремель було розстріляне й спалене вщент. На той час налічувалося 104 двори. У братній могилі поховано останки більш як 400 осіб. Єдина споруда в селі, яка не згоріла, — початкова школа, бо вона була мурована. Школярів, які все ж прийшли до школи, загнали в сусідній хлів, облили бензином і спалили. Школу поліцаї потім по цеглині розібрали й цеглу вивезли в село Осаду Креховецьку на будівництво гетто.

Причиною нелюдської сатанинської розправи був напад на залізничний міст над Горинню, біля тодішнього райцентру Олександрії боївкою ОУН. Було обеззброєно варту й убито охоронця-німця. Після цього боївкарі напали на районну адміністрацію, але (це відбувалось уночі) гранату, яку кинув повстанець у вікно жандармерії, вартовий, не розгубившись, миттєво викинув у вікно й, схопивши кулемет, пустив чергу по хлопцях. Жертвою став повстанець на прозвисько Федько Соловейчик. Товариші підхопили його мертвого. Він був з Ремеля.

Підводи повстанців стояли біля Олександрії з боку Ремеля, а на тім краю Олександрії була невеличка польська колонія. Як стало відомо пізніше, ті поляки, які наближені були до окупаційної адміністрації, донесли, що антинімецькі акції було проведено ремельцями.

Із мешканців села лишилися живими десь до 70 осіб, але до закінчення війни їх було вже менше, бо кого забрали 1944 року на фронт, а інші пішли поповнювати підпілля. Більшість із них загинула.

Хто ж безпосередньо виконував злочиннi накази нiмецьких окупантiв? Злочин в с.Ремель вчинив батальйон польської шуцманшафт полiцiї, що був сформований з польських осадникiв, виходцiв з польської колонiї Осада Креховецька. Це село було засновано польським окупацiйним режимом у 1925 роцi на насильно забраних в українцiв землях (на цих теренах зараз знаходиться село Нова Українка). Так от, саме там, поблизу Осади Креховецької, нiмецькi окупанти розмiстили єврейське гетто, куди зiгнали євреїв з усiєї округи, яке доручили охороняти польському шуцманшафт батальйону, сформованому з мiсцевих польських осадникiв. Саме цей батальйон i був залучений есесiвськими офiцерами до виконання кривавої розправи над мирним українським селом Ремель.

Уже вкотре громадськiсть може переконатися, що акцiї кривавого терору над мирними українськими селами на Волинi виконувалися за єдиною методикою. Нiмцi, як правило, брудною роботою не займалися. Вони тiльки забезпечували оточення терену, де здiйснювався терор, постачали польськi шуцманшафт загони зброєю i чорними есесiвськими мундирами зразка 1936 року, котрi були списанi за наказами рейху в 1939 роцi i у великiй кiлькостi переправленi на Волинь, у котрi й була одягнена польська полiцiя. Саме поляки, як вiрнi пси-прислужники нiмецького окупацiйного режиму, виконували найбруднiшу криваву роботу зi знищення українських сiл на етнiчних українських теренах.

-----

Ця подія співпадає з початком масового переходу українських поліцаїв шуцманшафту у підпілля.

На цей час німці уже з недовірою ставилися до українських шуцманів. У Білорусії в лютому 1943р на сторону партизан, в повному складі перейшов 53-й поліцейський батальйон з числа сформованих в Могилeві. Після цього випадку німці роззброїли кілька інших батальйонів, зі складу яких 1350 осіб були відправлені в табори військовополонених, а 40 - розстріляні. Масовий перехід до партизанів мав місце в березні того ж року в 121-му батальйоні. А протягом решти року 103-й, 104-й та 109-й батальйони, частково або повністю перейшли на бік УПА. В цілому більше 10 тисяч чоловік. Перехід поліцаїв у підпілля значно підсилив сили УПА на терені.

Говорячи про національний склад цих "українських" батальйонів, слід зазначити, що, крім українців, в батальйонах "шуми" служило також багато росіян. Крім того, ряд батальйонів (102, 103, 104, 105-й) був сформований частково з поляків, а в 134-му батальйоні служили навіть туркмени і узбеки. Ще два батальйони "шуми" (107-й і 202-й), були чисто польськими.

Батальйони, сили яких частково дезертирували, набирали нових шуцманів із місцевого польського елементу, що погіршило становище цивільного українського населення.

Джерело:

УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting.