12 січня 1880р. в Тернополі народився Василь Васильович Безкоровайний - Український композитор, диригент, піаніст, музичний діяч.

Джерело фотографії. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=41518

*******

Композитор, диригент і музичний діяч Василь Безкоровайний народився 12 січня 1880 р. в Тернополі. Навчався у Тернопільській українській гімназії та Учительській семінарії, співав у церковному хорі. Велике враження на юнака справили гастролі мандрівного Українського театру товариства “Руська Бесіда” зі Львова. В. Безкоровайний зрозумів тоді, що повинен присвятити себе музиці. Об’єднав навколо себе друзів у гімназійний смичковий оркестр. Наполегливо опановував таємниці майстерності.

Згодом Василь Безкоровайний студіював у Львові – в Політехніці та Консерваторії одночасно. Його вчителями були проф. С. Невядомські та М. Солтис. Напружена праця підірвала здоров’я юнака, і він змушений зробити перерву на кілька років для лікування в Абаці над Адріатичним морем, а потім на Гуцульщині. Після повернення продовжував студії на філологічному факультеті Львівського університету. Потім протягом двох років працював в академічній гімназії і водночас у Вищому музичному інституті у Львові. Переведений у Новий Торг на Лемківщині, пробув там три роки. Згодом учителював у Станиславові, де організував хор “Боян” і диригував ним, заснував Музичну школу.

У 1912 р. В. Безкоровайний переселився до Тернополя, де став учителем української гімназії та диригентом місцевого хору “Боян”. У 1919 р., коли польське військо окупувало місто, був заарештований і ув’язнений у Сталкові біля Каліша. Після повернення до Тернополя організував філію Львівського Вищого музичного інституту, а в “Бояні” – оркестр. Коли національні взаємини в Польщі загострилися, В. Безкоровайного перевели до Золочева, а там звільнили. Не маючи інших обов’язків, він зайнявся організаційною працею: заснував філію Музичного інституту, смичковий і духовий оркестр, драматичний гурток. У1935 р. повернувся до Тернополя. Тут народилися “Думи мої” – партія тенора в супроводі оркестру, три сонети, два ноктюрни, оркестровка оперети “Наталка Полтавка”, музика до п’єси “Мина Мазайло” М. Куліша. Вже тоді він видрукував 56 творів, а ще біля 30 мав у рукописах.

У 1944 р. виїхав разом з Львівським оперним театром (де працювала його дружина) до Австрії. На чужині звернувся до релігійних мотивів, написав твори для скрипки з фортепіано. З 1948 р. жив у Буффало (США). Керував українським хором, вчив гри на фортепіано, акомпонував на концертах, писав композиції. Високу оцінку публіки і пресових рецензентів здобула його “Українська різдвяна увертюра”, яку вперше виконав симфонічний оркестр на концерті у листопаді 1956 р. Василь Безкоровайний залишив багату музичну спадщину: дитячу оперету “Червона шапочка”, інструментальні твори для фортепіано “Спомини з гір”, для скрипки “Українські думки”, хорові твори: для мішаного хору – “Полуботок”, “Народним лицарям”, “Ода до пісні”, “Не схиляйте вниз прапора”, “Йду в садок”, для чоловічого хору – “Гукайте їх”, “Чорне море”, багато романсів і пісень на слова Т. Шевченка та О. Олеся.

Помер Василь Безкоровайний 5 березня 1966 р. 

Джерело. https://tobm.org.ua/bezkorovaynyy-vasyl/