17 січня 1870р. в с.Качанівка на Тернопільщині народився Євген Левицький – громадсько-політичний діяч, публіцист. Навчався у Львівському університеті. Доктор права.

ЛЕВИЦЬКИЙ ЄВГЕН ЙОСИПОВИЧ (16 (17). 01. 1870, С. СИДОРІВ (ЗА ІН. ДАНИМИ – С. КАЧАНІВКА), НИНІ ПІДВОЛОЧИСЬКОГО Р-НУ ТЕРНОП. ОБЛ. – 21. 11. 1925, ВІДЕНЬ)– ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ, ДИПЛОМАТ, ДОКТОР ПРАВА, АДВОКАТ. СПІВЗАСНОВНИК І СПІВАВТОР ПРОГРАМИ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИКАЛЬНОЇ ПАРТІЇ (1890), ГОЛОВА ВСЕСЛОВ’ЯНСЬКОГО СТУДЕНТСЬКОГО КОНГРЕСУ (ВІДЕНЬ, 1892).

Народився 16 (за ін. даними – 17) січня 1870 р. у селі Сидорів Гусятинського повіту (за ін. даними – Качанівці на Підволочищині). Навчався у Тернопільській гімназії, а згодом на правничих

факультетах Львівського та Віденського університетів, доктор права.

Був одним із лідерів студентського руху, обирався головою Всеслов’янського студентського конгресу у Відні (1892). У 1890 р. став співініціатором створення Русько-української радикальної партії – першої політичної партії на українських землях, а в 1899 р. – Української національно-демократичної партії; співавтор програм обох партій.

Співпрацював в офіційному партійному органі УНДП – г. «Народ», редактор часописів «Будучність», «Свобода», «Діло». У 1907 р. обраний депутатом австрійського парламенту. Під час Першої світової війни – член Української Головної Ради, проводив організаційну і просвітницьку

роботу серед полонених українців із російської армії в німецьких таборах.

Активний учасник національно-визвольних змагань, у період ЗУНР – член УНРади, посол у Німеччині та Чехословаччині.

У жовтні 1918 став членом віденської делегації Української національної ради, у листопаді–грудні як посланник Західноукраїнської Народної Республіки перебував у Швейцарії. У січні 1919 призначений послом Української Народної Республіки в Берліні (Німеччина; від грудня 1919 – посол ЗУНР), 1920–23 очолював дипломатичну місію ЗУНР у Празі (Чехословаччина).

Від березня 1923 проживав в австрійській столиці і працював адвокатом. Автор багатьох статей із проблем політики і культурології. Помер 21 листопада 1925 р. у Відні.

Джерела

1.Веденєєв, Д. В. Левицький Євген Йосипович [Текст] / Д. В. Веденєєв // ЕСУ / Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. — Київ, 2014 – . Режим доступу: http://esu.com.ua, вільний.

2.Гаврильцьо, І. Левицький Євген Йосипович [Текст] / І. Гаврильцьо, В. Ханас // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т . — Т. 2. К–О. – Тернопіль, 2005. – С. 329.

3.Гуцал П. З. Левицький Євген Йосипович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во “Наукова думка”, 2009. – 790 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Levitsky_E_Y (останній перегляд: 20.06.2018).

4.Лазарович, М. Активні діячі ЗУНР на Тернопільщині [Текст] / М. Лазарович // Ї. — 2010. — Ч. 63. — С. 77—90.— Режим доступу: http://shron1.chtyvo.org.ua/Chasopys_Ji/N63_Ternopil.pdf, вільний.