18 січня 1850р. у с. Берлоги народився Іван Омелянович Левицький, псевдонім — "Іван з Берліг" - Український галицький бібліограф, письменник, публіцист. Працював над бібліографією західноукраїнських видань. Похований на «Личаківському цвинтарі» Поле 50.

Іван Левицький народився 6 (18) січня 1850 року в селі Берлоги (нині Рожнятівського району Івано-Франківської області). 

Навчався у Станіславівській гімназії, звідки його забрали до австрійської армії. 1871 року у Будапешті склав екзамени на атестат зрілості, згодом поступив на філософський факультет Віденського університету. 

Основною справою його життя завжди була бібліографія, якою він зацікавився у 1877 році. У 1909 році очолив Бібліографічне товариство імені Тараса Шевченка. І.Левицький активно співпрацював з багатьма галицькими періодичними виданнями, був редактором газет та журналів, писав про історію українського шкільництва в Галичині, популярні історичні оповідання, останні – публікував під псевдонімом Іван з Берліг, укладав календарі.

Найголовніші праці бібліографа І.Левицького: «Галицко-русская библиография ХІХ столетия» (т.1-2, 1888-95); «Українська бібліографія Австро-Угорщини» (т. 1-3, 1909-11), «Галицько-руська бібліографія за роки 1772-1800» (1903); «Реєстр наукових і літературних праць професора Михайла Грушевського» (1906) та інші. І.Левицький зібрав колосальні матеріали про 2000 діячів, праці яких зберігаються у відділі рукописів ЛННБ України ім.В.Стефаника.

Твори І.Левицького мали схвальні відгуки в українській та польській пресі, їх високо оцінено в «Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона».

З 1879 року і до кінця свого життя І.Левицький працював дрібним урядовцем у різних страхових товариствах Львова. Відійшов у вічність 30 січня 1913 року, похований на Личаківському кладовищі.

Частина доробку вченого, зокрема двотомне видання «Галицко-руская библіографія XIX-го столѣтія съ увзглядненіемъ рускихъ изданій появившихся въ Угорщинѣ и Буковинѣ (1801-1886)»; тритомна праця «Українська бібліоґрафія Австро-Угорщини за роки 1887-1900»; «Галицько-руська бібліографія за роки 1772-1800» та ін. Життєвий та творчий шлях науковця розкривають численні розвідки у довідково-енциклопедичних та монографічних виданнях, зокрема це нарис Гуменюка М. П. «І. О. Левицький», надрукований на сторінках видання цього ж автора «Українські бібліографи XIX- початку XX століття» (Харків, 1969); праці вміщені у збірнику «Іван Омелянович Левицький : збірник наукових праць» (Львів, 2002 р.) – Вальо М. А. «Фундатор української бібліографії», Кульчицької Т. Ю. «Іван Омелянович Левицький (1850-1913) на тлі епохи», Баб’яка П. Г. «Іван Омелянович Левицький як журналіст, письменник, перекладач і видавець» та ін., а також статті в довідково-енциклопедичних виданнях – «Енциклопедія Львова», «Енциклопедія історії України», «Українська журналістика в іменах», «Енциклопедія українознавства» та інші матеріали. 

*****

Він зібрав найповнішу інформацію про тогочасні українські видання, твори та їхніх авторів. У біографіях, портретних замальовках міститься багато матеріалу про творчих особистостей України. Зокрема матеріали для словника псевдонімів і криптонімів українського письменства Галичини (близько 800 авторів), яка зберігається в основному у відділі рукописів ЛННБ імені Василя Стефаника НЛН України.

Іван Левицький залишив літературні напрацювання: народні календарі та простонародні книжечки.

1900-го він очолив бібліографічну комісію Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові.

Найвизначніші твори Івана Левицького «Галицько-руська бібліографія ХІХ століття» (1888 – 1895) та «Українська бібліографія Австро-Угорщини» (1900 – 1911).

Помер у січні 1913-го у Львові.

Джерела.

http://www.lsl.lviv.ua/index.php/uk/2020/01/15/vydatnyj-galytskyj-bibliograf-ivan-levytskyj/

https://old.uinp.gov.ua/historyday/18-sichnya-0