Загальна кількість переглядів!

вівторок, 19 січня 2021 р.

19 січня 1914р. у Києві народився Олег Лащенко – письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч, діяч ОУН.

автор. О. Лащенко.
Дослідження українського письменника, публіциста, громадсько-політичного діяча Олега Лащенка (1914–1998) присвячено історії української культури. Автор висвітлює основні віхи історії українського народу, характеризує розвиток суспільних відносин, релігії, матеріальної та духовної культури, аналізує культурні впливи в різні періоди історії. В окремому розділі, намагаючись утриматися від оцінок, дослідник окреслив основні напрями розвитку української культури в пореволюційний період.
Бібліографічний опис:

Лащенко Олег Ростиславович. Культурне життя на Україні [Електронна копія] / О. Лащенко. — Електрон. текст. дані (1 файл : 80,1 Мб). — Прага : Секція мистців, письменників та журналістів УНО, 1941 (Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2018).
Оригінал друкованого документу зберігається в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Лащенко О. Р. Культурне життя на Україні / О. Лащенко. — Прага : Секція мистців, письменників та журналістів УНО, 1941. — 53 с.

*********
У 1920 р. Олег Лащенко разом з батьками виїхав спочатку до Польщі, а потім до Чехословаччини. Вже на еміграції він здобуває середню та вищу освіту. Закінчивши гімназію в Празі, вступає на славістичний відділ Карлового університету.

1935-го приєднується до Організації українських націоналістів (ОУН). Заступник Олега Кандиби (Ольжича) у проводі Культурної референтури ОУН до смерті останнього. З 1944 р. по 1949 р. Олег Лащенко очолював Культурну референтуру. Був заступником Олега Кандиби в редакції журналу «Самостійна думка» і празького журналу «Пробоєм».

У 1938-1939 рр. Олег Лащенко активно долучається до державного будівництва Карпатської України. Під час угорської окупації Карпатської України у березні 1939 р. разом з групою друзів потрапив до військової в’язниці у Тячеві й концентраційного табору у Варюлопуші в Угорщині.

У 1941 р. у складі похідних груп ОУН прибув до Києва, входив до складу українського підпілля. Перебуваючи в Києві, О. Лащенко очолив культурний сектор в центральному керівництві ОУН, а також сектор культури в Національній раді. Як пізніше він зазначив у спогадах про окупований Київ: «Тоді, цієї осени 1941 року зі згарищ і руїн, всупереч волі окупантів, почали знову підніматись, увінчані національними емблемами, вежі ворогом знівеченої і знесвяченої Столиці. Власними українськими силами прокладаються основи оновленого життя міста».

Того ж року О. Лащенку довелось залишити Київ. Через Львів він повертається до Праги, де очолив культурно-наукове видавництво ОУН. Однак, це тривало недовго, оскільки гестапо ліквідувало видавництво вже 1942 р. Наприкінці Другої світової війни Лащенко виїхав до західної зони Німеччини, а восени 1951 р. емігрував до США.

Разом з Євгеном Маланюком Олег Лащенко редагував у Мюнхені журнал «Вежі» − орган Культурної референтури ОУН. Під псевдонімом О. Олелько уклав збірник української визвольної поезії «Вперед, Україно!», який Українська національна єдність видала 1951 р. Разом з Костем Мельником і Василем Веригою відредагував збірник «На зов Києва» (1985).

Послідовний націоналіст, О. Лащенко був щирим прихильником політичних поглядів сенатора США від штату Північна Кароліна Дж. Хелмса, відомого консерватора та противника перемовин з Радянським Союзом. Відтак, він протягом тривалого часу входив до створеного сенатором Національного Конгресового Клубу (National Congressional Club).

В останні роки життя Олег Лащенко тяжко хворів. Помер 17 липня 1998 р. у Нью-Йорку (США).

Джерело.
Підготували Сергій Горобець та Олена Гуменюк.
© 2021 Офіційний веб-сайт УІНП
www.memory.gov.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар