15-18 квітня 1918-го в українській столиці відбувся з’їзд, на якому й було створено Товариство Червоного Хреста України. На форум зібралися активісти руху, представники медико-санітарних організацій Союзу земств і Союзу міст. Коло діяльності організації було доволі широким: допомога біженцям та військовополоненим, турбота про інвалідів і дітей-сиріт, боротьба з голодом та масовими епідеміями – створювалися лазарети і госпіталі, пункти харчування і будинки для безпритульних, протитуберкульозні та венерологічні диспансери, станції боротьби з малярією. За ініціативи Товариства Червоного Хреста України будувалися громадські пральні і лазні, засновувалися фельдшерсько-акушерські пункти, аптеки та магазини санітарної гігієни. В роки голоду 1921-1923 рр. організовувалися безкоштовні їдальні, селянам роздавалися продовольчі пайки.
Гуманітарним напрямком своєї діяльності організація безперешкодно займалася всього 5 років. Від 1923-го Товариство почало здійснювати військово-санітарну підготовку населення до захисту держави. Відтак головним стає не гуманітарний, а військово-оборонний напрямок діяльності. А в 1938-му постановою Ради Народних Комісарів у Червоного Хреста України відібрані всі належні йому заклади. Самостійність організації було повністю ліквідовано і в подальшому вона сприймалася як одна з ланок державної системи охорони здоров’я.
Президентським указом 28 жовтня 1992-го Товариство Червоного Хреста України визнано єдиним Національним Товариством Червоного Хреста на території України, уповноваженого сприяти органам влади в їхній діяльності в гуманітарній сфері.
Зараз Товариство Червоного Хреста України є учасником Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та налічує понад 6 млн. активістів та прихильників.
Джерело.https://uinp.gov.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар