Михайло Федорович Нечипір - член повітового проводу ОУН народився в 1907 році у с. Волоща Дрогобицького р-ну.

Для збільшення натисніть на зображення 

Михайло Нечипір, син Федора, народився в 1907 році у селі Волоща Дрогобицького району в релігійній родині, де панувала любов, злагода, повага до батьків.Закінчив Волощанську школу й допомагав батькам у невеликому господарстві. Багато читав, цікавився історією рідного краю, захоплювався героїзмом козаків. Особливо цікавився Михайло визвольною боротьбою добровольців Української Галицької Армії. Був членом ініціативної групи створення кооперативу "Самопоміч" (згодом голова ревізійної ради) та читальні "Просвіта". Брав активну участь у всіх культурних заходах- без Михайла не обходилося жодне свято чи вечір.

За діяльність у "Просвіті" його часто викликали на допити польські жандарми. Зазнав пацифікації, яка не обійшлася для Михайла тільки обшуками, але й побоями та залякуваннями.

Під час німецької окупації та після проголошення відновлення самостійної України брав активну участь у створенні "Січі", "Куреня молоді". Працював у раді цього куреня. Допомагав у роботі міської громади: був радником, членом допомогового комітету. Вів політичну роботу разом із Іваном Нечипором, Василем Нечипором, Дмитром Павлюхом та іншими членами ОУН. Як свідчив на слідстві в НКВС син Михайла Нечипора Федір, батько та Іван Нечипір були членами повітового проводу, а у Волощі- керівниками районної сітки ОУН. Це стало відомо після арешту друзів-підпільників.

У 1944 році Михайло був чи не першим у списку для вивезення у Сибір. Арештували його в 1946 році та засудили на 10 років каторги. ВислалиуПечорські табори в Заполяр`я. Із підірваним здоров`ям повернувся до рідної Волощі, де в 1979 році помер, не доживши до незалежності України, за яку віддав всі свої сили.

Двох синів виховав українськими націоналістами-патріотами. Остап ("Сташко") був членом юнацької сітки ОУН, вів активну роботу із залучення молодих хлопців у патріотичну організацію. Поширював націоналістичну літератуту. Його не арештували тільки тому, що за дружину мав доньку Марка Нечипора, який вірно служив радянській владі.

Помер Остап у 1992 році. Сина Федора засудили на 10 років за те, що батько був членом повітового проводу ОУН, а він не доніс про це КДБ. Після повернення із заслання, яке відбував у Солікамську, Федір помер. Похований у Волощі.

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Бенедьо Грущак.

Джерело.

https://drohobychyna.com.ua/section/osobistosti/mihaylo-fedorovich-nechipir/