Загальна кількість переглядів!

четвер, 13 травня 2021 р.

Відстріляла всю обойму з автомата і пішла в палаючу клуню. ДЕМЧИНСЬКА ВАСИЛИНА Псевдо – Мотря, Надя, Ульяна, Циганка, Чорна.

12 травня 1943 року Німці атакували село Колки на Рівненщині, де містилися 5 повстанських шпиталів (80 поранених). Підпільниця Василина Демчинська – «Циганка» зуміла евакуювати шпиталі в сусідній ліс.

Як згадувала Тетяна Мусіївна Барбелюк («Байда»), Василина Демчинська «в 1943-му займалася лікуванням повстанців у створеній на той час Колківській республіці – створили вісім маленьких шпиталів. Відзначилася під час наступу німецьких військ – їй вдалося вберегти всіх своїх поранених – на човнах, плотах і навіть на звичайних драбинах Василина переправила повстанців через Стир. Історія смерті Циганки теж героїчна – солдатка перебувала на одній із нарад старшин, коли їхній схрон оточили чекісти. Поки командування відходило, Василина разом із Іваном Циплюком залишилася їх прикривати. Клуню підпалили, а з неї вийшла Циганка у вишитій сорочці з автоматом на грудях та розпущеними косами. Чекісти оторопіли та й кажуть: «Красавица, сдавайся, мы тебе подарим жизнь». А вона гордо їм відповіла: «Українські патріоти живими в руки ворога не здаються». Тоді відстріляла всю обойму з автомата, кинула їм під ноги, і пішла в палаючу клуню. Пізніше люди знайшли два обгорілі тіла…». (www.hroniky.com)

Сергій Горобець: суспільний кореспондент.
******

ДЕМЧИНСЬКА ВАСИЛИНА
Псевдо – Мотря, Надя, Ульяна, Циганка, Чорна
Комендант Українського Червоного Хреста Луцької округи
Лицар Срібного Хреста Заслуги УПА (1945) (посмертно)
Нагороджена відзнакою УПА «За боротьбу в особливо важких умовах»

Народилася 1920 р. у с. Піддубці Луцького району. З 1940 р. належала до юнацької ланки ОУН. Батька Василини в 1940 р. арештували органи НКВС і розстріляли 23.06.1941 р. у Луцькій в’язниці. Матір із малими дітьми радянська влада депортувала 15.05.1941 р. до Красноярського краю (Росія). Василина Демчинська з 1942 року очолювала жіночу ланку Теремнівського районного проводу ОУН, із 1943 р. була господарчою Теремнівського районного проводу ОУН. 
Забезпечувала шпиталь УПА в смт. Колки Маневицького району. Референт Українського Червоного Хреста Луцького окружного проводу ОУН. З початку 1945 р. була членом Рівненського окружного проводу ОУН. Загинула 14 (6).08.1945 р. в бою з оперативно-військовою групою НКВС в с. Піддубці (кинулася у полум’я палаючої клуні).

PS: Хто підтримує продаж Державної с/г Української Святої Землі яка тисячу років омивалась і омивається кров'ю наших синів і дочок ..... такі істоти не мають права жити .... хоча вони і так ходячі трупи бездушні сволочі манкурти - людина яка має душу ніколи Свою Рідну Землю не продасть.

14 коментарів:

  1. Патриоты не умирают...просто дышать перестают...смерть сталинским палачам!

    ВідповістиВидалити
  2. Тркба, щоб таких патріотичних публікацій було наьагаьо білльше. Адже, в час суцільної байдужості жиди знахабніли і відверто плюють нам в покірну пику, постійно називаючи патріотів своєї землі фашистами.- Наше мовчання, це ознака скорення перед цією шваллю.
    Такого в Україні, ще ніколи не було навіть за царизму...

    ВідповістиВидалити
  3. Так важко було коли така пропаганда була а ми всі вірили комуністам. Ой які ми були зазомбовані.

    ВідповістиВидалити
  4. Слава Героям! Так загинув надрайонний СБ Іван Бобрик (псевдо Медвідь) у селі Білашів Здолбунівського району Рівненської області у 1956 році...

    ВідповістиВидалити