Джерело: сайт - Історична правда.
*******
Варшавський процес:
У судовому процесі, який відбувся з 18 листопада 1935 – 13 січня 1936 -го у Варшаві, звинуваченими в здійснені й організації вбивств міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького 15 червня 1934 року, були кільканадцять осіб, підозрюваних у приналежності до ОУН.
Слідство тягнулося довго, і, можливо, підозрюваних не вдалося б підвести до суду, але до рук поліції потрапило біля двох тисяч документів ОУН , так званий «архів Сеника» , який зберігався в Чехословаччині.
Документи цього архіву дали можливість польській поліції встановити величезну кількість членів та керівників ОУН.
У підсумку процесу оголошено такий вирок:
до смертної кари (заміненої згодом на довічне ув'язнення):
1. Степан Бандера (26 років, студент
Львівської політехніки),
2. Микола Лебедь (25 років, абсольвент гімназії),
3. Ярослав Карпинець (30 років, студент
Краківського університету );
на довічне ув'язнення:
4. Микола Климишин (26 років, студент
Краківського університету ),
5. Богдан Підгайний (31 рік, інженер);
15 років ув'язнення:
6. Дарія Гнатківська (23 роки, абсольвентка гімназії);
12 років ув'язнення:
7. Іван Малюца (25 років, студент Львівської політехніки),
8. Євген Качмарський (25 років, незакінчена гімназична освіта),
9. Роман Мигаль (24 роки, студент Львівського університету );
8 років ув'язнення:
10. Катерина Зарицька (21 рік, студентка
Львівської політехніки);
7 років ув'язнення:
11. Яків Чорній (28 років, студент Люблінського університету),
12. Ярослав Рак (27 років, правник).
Захисниками були Українські адвокати
Володимир Горбовий, Я. Шлапак, Лев Ганкевич, О. Павенецький.
Усі підсудні, крім Романа Мигаля, і більшість українських свідків відмовилися свідчити польською мовою. Після амністії тюремні терміни до 15 років зменшено наполовину, а понад 15 — на одну третину.
Джерело: Вікіпедія.
Немає коментарів:
Дописати коментар