27 грудня 1942р. у Берліні померла Олена (Галина) Столяр - діячка ОУН, уродженка Тернополя.

У 1940 році заарештована органами НКВС, стала учасницею відомого львівського Процесу 59-ти над студентами, який відбувався в січні 1941 року. Спочатку її засудили до розстрілу, але згодом помилували до 10 років ув’язнення та відправили з групою засуджених до тюрми в Бердичеві. Після поспішного відступу Червоної армії їй дивом вдалось врятуватись із тюрми. Включилась у підпільну боротьбу ОУН з німецькими окупантами.

Джерело. 1 Сайт  https://teren.in.ua/2019/12/27/v-istoriyi-56/.

********

Джерело 2. https://vseosvita.ua/

Для тих, що, нікчемні і кволі,

Заквилять про зламаний цвіт, -

Неугнутість нашої волі 

І нашої віри граніт!

Олег Ольжич

ГАЛИНА СТОЛЯР - СИМВОЛ УКРАЇНСЬКОГО СПРОТИВУ

5 березня 2020 р. виповнюється 103 років від часу народження громадської активістки, підпільниці Організації Українських Націоналістів і в’язня більшовицьких та нацистських тюрем Галини (Олени) Столяр.
Завдяки короткому, але надзвичайно яскравому, сповненому самопожертви життю, яке було нерозривно пов’язане з Бродівщиною, Галина Столяр стала для мешканців краю на межі Галичини і Волині одним із символів українського руху спротиву окупаційним режимам кінця 1930-х – поч. 1940-х рр. 

Народилась Галина у національно свідомій священичій родині: її дід по матері Михайло Олексишин та батько Теодор Столяр були настоятелями греко-католицького храму в селі Суховоля біля Бродів. Саме вони чи не найбільше доклалися до прищеплення у середовищі селян-суховільців модерної української національної ідеї. Найвідомішими вихідцями з цієї родини, крім Галини Столяр, були брат її матері Ярослав Олексишин - комендант міста Броди у часи Західно-Української Народної Республіки, пізніше - адвокат, її сестри Лідія Лугова та Марія Митрович – активістки українських емігрантських середовищ Канади та Франції, Юрій Луговий - канадський кінематографіст, за участю якого було створено багато документальних фільмів на українську тематику (зокрема, перший фільм про голодомор «Жнива розпачу», 1984 р.).

Галина Столяр навчалася в гімназії «Рідної Школи» у Львові, була членом в організаціях «Пласт», «Союз Українок» та «Просвіта», провадила активну громадську діяльність в Суховолі. У лютому 1939 р. 22-річна дівчина стала членом в ОУН. У вересні 1940 р. Галина була заарештована органами НКВС і стала підсудною на відомому львівському «Процесі 59-ти», який відбувався в січні 1941 року. Її засудили до розстрілу, але згодом вирок було замінено 10 роками ув’язнення та відправлено до тюрми в Бердичеві.

Влітку 1941 р. під час відступу Червоної армії Галині Столяр дивом вдалось врятуватись із атакованої енкаведистами тюрми. Вже незабаром Галина включилась у підпільну боротьбу з німецькими окупантами, була арештована нацистами у Львові, але зуміла втекти. Дівчина стає зв’язковою між керіництвом ОУН у Львові (Іваном Климівим - «Легендою») в Німеччиною, де вона студіювала стоматологію. Через провал підпільної сітки українських націоналістів, восени 1942 р. Галину Столяр заарештувало гестапо. Допитував дівчину відомий гестапівець Вільгельм Вірзінг. Він застосував до Галини надзвичайно жорстокі тортури, але дівчина мовчала, на зрадивши своїх побратимів по боротьбі, і померла за недокінця з’ясованих обставин (можливо розстріляна - ред) 27 грудня 1942 року. 

У 2000 р. одну із вулиць міста Броди названо іменем Галини Столяр.

У Суховолі церкву Різдва Пресвятої Богородиці (колишній парафіяльний будинок, де жила родина Столярів) прикрашає меморіальна таблиця на честь героїні. У 2016 р. родичам Галини Столяр вдалося з’ясувати, що Галина Столяр похована на кладовищі «Parkfriedhof» у Берліні.